Розділ VI ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ

На виконання Конвенції в Україні прийнято ПКМ від 23.11.1995 №935 "Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення" та від 29.08.2002 №1287 "Про Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення", а також Наказ Мінекоресурсів України від 27.12.2002 №524 "Про затвердження Структури, змісту і порядку ведення паспорта водно-болотного угіддя міжнародного значення".

Попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів досягається в процесі здійснення планування використання земель (насам­перед у межах населених пунктів, де планувальною документацією можуть визначатися естетичні вимоги до будівель, огорож, дорожнього покриття тощо), за допомогою здійснення контролю за санітарним станом населених пунктів тощо. Спеціальне правове регулювання даної складової охорони земель відсутнє.

До пункту "ґ". Питанням охорони та збереження ландшафтів присвячено ГОСТ 17.8.1.02-88 "Охрана природи. Ландшафтн. Классификация". Крім того, Україною ратифіковано Європейську ландшафтну конвенцію ЗУ №2831-IV від 07.09.2005р, що також накладає на суб'єктів земельних відносин зобов'язання щодо попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів.

До пункту "д". Під консервацією угідь розуміється припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я. Порядок проведення консервації земель розкрито в Порядку консервації земель, затвердженому Наказом Держкомзему України від 17.10.2002 №175. Додатково див. коментар до норм глави 28 ЗКУ.

До частини другої. Порядок охорони земель окрім норм ЗКУ також визначено ЗУ "Про охорону земель", "Про державний контроль за використанням і охороною земель".

Стаття 165. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів

   1. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів здійснюється з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом прийняття відповідних нормативів і стандартів, які визначають вимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантаження на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарського освоєння земель тощо.

   2. У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлю­ються такі нормативи:

а) оптимального співвідношення земельних угідь;

б) якісного стану ґрунтів;

в) гранично допустимого забруднення ґрунтів;

г) показники деградації земель та ґрунтів.

3. Нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До частини першої. Поняття "нормування" у чинному законодавстві України чітко не визначається. Так, ч. 1 ст. 165 ЗКУ передбачає, що "нормування ... здійснюється шляхом прийняття відповідних нормативів ...", а ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" дає підстави для визнання нормування діяльністю із встановлення нормативів (ст. 33), норм, правил, вимог (ст. 31). Згадані положення, на наш погляд, не відрізняються чіткістю, однозначністю і є дещо суперечливими.

Аналогічно, відсутні єдині підходи з визначення нормування та його сутності у спеціальній правовій літературі. Існують підходи, за якими нормування слід визнавати діяльністю із встановлення певних стандартів, які охоплюють поняття "норма", "норматив" та "правило"[318]. Деякі вчені визначають нормування як встановлення "нормативів (норм, правил і вимог) у відповідності до вимог законодавства"[319], встановлення "технічних норм" ("техніко-юридичних норм")[320].

За відсутності чіткого законодавчого визначення поняття та враховуючи розбіжності у доктринальних підходах, на наш погляд, можна виділити два розуміння нормування: вузьке та широке.

Вузьке розуміння нормування ґрунтується на тому, що термін "нормування" вживається в законодавстві зазвичай разом із терміном "стандартизація", причому ці поняття розглядається як однопорядкові (див., наприклад, розділ VII ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 165 ЗКУ, ст.ст. 23,28 ЗУ "Про охорону земель", ст. 24 ЗУ "Про землеустрій" тощо). Виходячи із того, що стандартизація є поняттям достатньо визначеним і пов'язується із виданням особливого різновиду нормативно-правових актів - нормативних документів із стандартизації - можна припустити, що і нормування є діяльністю it видання інших різновидів нормативних документів, що іноді називаються "нормами ".

Поняттям "нормативний документ" (скорочено - НД) у законодавстві України було замінене поняття "нормативно-технічний документ" (див. ст. 4 Декрету KM "Про стандартизацію і сертифікацію", Додаток 2 до ДБН А. 1.1-1-93 "Система стандартизації і нор­мування в будівництві. Основні положення"386). Хоча у спеціальній літературі обґрунтовано зазначалося, що характеристика "технічний" не завжди була адекватною суті відповідного акту, видається, що заміну термінів не можна вважати бездоганною: здійснене штучне звуження розуміння поняття "нормативний документ", який традиційно розглядався як синонім терміну "нормативний (нормативно-правовий) акт".

На сьогодні можна виділити наступні основні види нормативних документів: 1) нормативні документи із стандартизації (насамперед, стандарти, технічні регламенти); 2) нормативні документи у галузі будівництва (в першу чергу, будівельні норми та правила), 3) нормативні документи у галузі забезпечення санітарно-гігієнічного благополуччя населення (санітарні норми та правила); 4) нормативні акти із забезпечення пожежної безпеки, 5) нормативні доку­менти з охорони праці та ін. Нормативні документи із стандартизації видаються в результаті стандартизації і не охоплюються нормуванням у його вузькому розумінні.

Під стандартизацією у чинному законодавстві розуміється "діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву" (ст.1 ЗУ "Про стандартизацію"). Фактично стандартизацію можна розуміти і вужче - як видання т.з. нормативних документів зі стандартизації, перелік яких визначений законодавством (насамперед, ст. 11 ЗУ "Про стандартизацію").