Розділ VI ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ

Роботи з рекультивації порушених земель виконують поетапно і поділяють на гірничотехнічну та біологічну рекультивацію. Гірничотехнічна рекультивація — це ком­плекс інженерних робіт, до складу якого входять:

знімання та складування родючого шару ґрунту і потенційно родючих порід;

формування відвалів шахт, кар'єрів, а також гідровідвалів;

вирівнювання поверхні, виположування, терасування та закріплення укосів відвалів, бортів і кар'єрів, засипання шахтних провалів, закріплення їхніх бортів;

хімічна меліорація токсичних ґрунтів;

покриття вирівняної поверхні шаром родючого ґрунту або потенційно родючих порід;

інженерне впорядкування рекультивованої території (дренажна мережа, дороги, виїзди тощо);

вирівнювання дна та бортів кар'єру при створенні водойм[324].

Біологічна рекультивація — це комплекс заходів щодо створення сприятливого водно-повітряного та поживного режимів ґрунту для сільськогосподарських і лісових культур. Комплекс заходів біологічної рекультивації земель для сільськогосподарського використання визначається фізико-хімічними властивостями підстеляючих порід і нанесеного родючого шару ґрунту або потенційно родючої породи. Цей комплекс охоплює запровадження сівозмін, насичених культурами на сидеральне добриво, внесення підвищених норм органічних і мінеральних добрив, мульчування тощо[325].

Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами

   1. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речо­вин, забороняється.

   2. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та санітарного нагляду, екології та природних ресурсів.

   3. Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки використовуються з дотриманням встановлених обмежень, вимог щодо запобігання їх небезпечному впливу на здоров'я людини та довкілля.

   4. Рівень забруднення ґрунтів враховується при наданні земельних ділянок у користування, вилученні з господарського обігу та зміні характеру і режиму використання.

До частин першої та другої. Заборона здійснення господарської діяльності, котра зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин передбачена і іншими нормами чинного законодавства (див., зокрема, ст.ст. 33, 40, ч. 6 ст. 51 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища".

На даний час нормативи гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у ґрунті встановлені як санітарно-гігієнічні нормативи (тобто орієнтовані на охорону життя та здоров'я лише людини). Вони закріплюються у т.з. санітарних нормах, що затверджуються Головним державним санітарним лікарем України (п. "а" ст. 40 ст. ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення").

На даний час "спеціально уповноважений орган у галузі екології та природних ресурсів" (Мінприроди України) не здійснює встановлення нормативів ГДК.

Санітарними нормами передбачаються також нормативи гранично допустимих (ГДК) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) шкідливих речовин у ґрунті:

До частини третьої. Використання забруднених небезпечними речовинами земель­них ділянок, порядок поводження з ними визначений у главі 27 ЗКУ (див. коментар до цієї глави). Крім того, норми, що встановлюють порядок використання таких земельних ділянок, передбачені і іншими актами законодавства. До таких можна віднести, наприклад, ЗУ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи". Даним законом визначено критерії віднесення територій до радіоактивно забруднених з диференціацією на чотири зони і визначено правовий режим цих територій.

До частини четвертої. Врахування рівня забруднення ґрунтів при наданні земельних ділянок у користування, вилученні з господарського обігу та зміні характеру і режиму використання передбачає: