Розділ «КНИГА ШОСТА СПАДКОВЕ ПРАВО»

5. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.

1. Висновок про включення до складу спадщини обов’язку відшкодувати будь-яку майнову шкоду, заподіяну спадкодавцем, прямо випливає із ст. 1218 ЦК. Частина 1 ст. 1231 ЦК нічого до цього не додає і нічого не віднімає. Отже, потреби у включенні ч. 1 ст. 1231 ЦК до тексту цього Кодексу не було. Проте законодавець пішов шляхом наближення прийомів викладення нормативного матеріалу до прийомів викладення лекцій, в яких лектор, щоб пояснити свою думку, після викладення певного положення наводить приклади, порівнює певне явище з суміжними тощо.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 1231 ЦК до складу спадщини входить обов’язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцеві, яке (відшкодування) було присуджене судом зі спадкодавця за життя спадкодавця. Це правило не є перешкодою для переходу в порядку спадкування на підставі ст. 1218 ЦК обов’язку відшкодування моральної шкоди, якщо до відкриття спадщини відшкодування моральної шкоди не було присуджено.

3. Зазначення в ч. 3 ст. 1231 ЦК про перехід до спадкоємця обов’язку сплатити неустойку, присуджену судом за життя спадкодавця, не виключає спадкування обов’язку сплатити неустойку, який виник до відкриття спадщини, якщо до відкриття спадщини неустойка не була присуджена судом.

4. Підстави зменшення розміру неустойки, яка стягується з боржника, за рішенням суду встановлюються ч. 3 ст. 551 ЦК. Підстави зменшення судом розміру збитків та неустойки встановлюються ч. 2 ст. 616 ЦК. На доповнення до цього ч. 5 ст. 1231 ЦК допускає можливість пред’явлення спадкоємцями позову про зменшення розміру неустойки, майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, хоч би до відкриття спадщини стягнення неустойки, майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди уже було присуджено судом. Підставою для зменшення є непомірно великий розмір неустойки, майнової шкоди (збитків), моральної шкоди порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане спадкоємцем у спадщину.

Порівняння ч. 5 ст. 1231 ЦК з ч. 4 цієї статті та ч. 1 ст. 1282 ЦК (систематичне тлумачення) дає підстави для висновку про те, що в ч. 5 ст. 1231 ЦК не йдеться про випадки, коли обсяг обов’язків, що перейшли до спадкоємця, перевищує вартість отриманого ним у спадщину майна. Частина 5 ст. 1231 ЦК застосовується тоді, коли повне виконання спадкоємцем обов’язків щодо сплати неустойки, відшкодування майнової шкоди (збитків), відшкодування моральної шкоди веде до втрати більшої частини майна, отриманого в спадщину. Для реалізації прав, що випливають із ч. 5 ст. 1231 ЦК, спадкоємці мають звернутись з позовом до суду. Пред’явлення позову на захист матеріального права, що встановлене ч. 5 ст. 1231 ЦК, не перешкоджає та обставина, що питання про спірні права та обов’язки раніше було предметом судового рішення, що набрало законної сили: законодавець не позбавлений повноваження встановити, що особа має захищати в суді шляхом звернення з позовом право, яке суперечить раніше прийнятому судовому рішенню, що набрало законної сили.

Стаття 1232. Обов’язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця

1. Спадкоємці зобов’язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

2. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

1. Під розумними витратами, які були зроблені одним із спадкоємців або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця, слід розуміти необхідні витрати та близькі до необхідних.

2. Обов’язок спадкоємців відшкодувати розумні витрати виходить за межі правовідносин щодо спадкування. Із факту їх здійснення та факту смерті спадкодавця виникає право одного із спадкоємців або іншої особи на відшкодування таких витрат за рахунок інших спадкоємців. Це право захищається в межах загальної позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК (трьох років), яка починає перебіг з дня смерті спадкодавця. Строк, установлений ч. 2 ст. 1232 ЦК, не є позовною давністю. Це строк, який використовується для визначення розміру збитків, що можуть бути стягнені із спадкоємців.

Стаття 12321. Спадкування прав та обов’язків за договором оренди житла з викупом

1. До спадкоємців переходять усі права та обов’язки за договором оренди житла з викупом, які мав спадкодавець.

2. Відмова спадкоємців від договору оренди житла з викупом здійснюється у порядку, встановленому статтею 1273 цього Кодексу.

3. Дострокове припинення договору оренди житла з викупом за ініціативою спадкоємців здійснюється у порядку, визначеному законом.

(Доповнено ст. 12321 Законом від 25.12.2008.)

1. Положення ч. 1 ст. 12321 ЦК нічого не додає до загальних правил ст. 1218 і 1219 ЦК: права та обов’язки за договором оренди житла з викупом спадкуються на загальних підставах.

2. Частина 2 ст. 12321 ЦК лише іншими словами повторює загальне правило про безумовний і беззастережний характер відмови від прийняття спадщини: права та обов’язки за договором оренди житла з викупом або спадкуються разом з рештою спадщини, або спадкоємець (спадкоємці) відмовляється від прийняття спадщини в цілому (в тому числі і від прав та обов’язків за договором оренди житла з викупом).

3. Установлення особливої правової форми відмови спадкоємців від договору оренди житла з викупом, передбаченої ч. 2 ст. 12321 ЦК, не виключає застосування до відносин між спадкоємцями, з одного боку, та орендодавцем — з іншого, загальних правил про розірвання договорів (ст. 651 — 653 ЦК), правил про розірвання договорів оренди житла, передбачених ч. 2 ст. 825 ЦК.

ГЛАВА 85 СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ