Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

1. Непередання продавцем покупцеві приналежностей товару та відповідних документів також породжує право покупця на розірвання договору купівлі-продажу шляхом односторонньої відмови від договору. Але при цьому встановлюється дещо ускладнений механізм. Спочатку покупець, як передбачається ч. 1 ст. 666 ЦК, має право встановити продавцеві розумний строк для передання приналежностей та документів. Це — право покупця. Але тільки його реалізація надає покупцеві право на відмову від договору купівлі-продажу, якщо продавець у встановлений покупцем строк не передав приналежності та документи.

Про механізм відмови покупця від договору купівлі-продажу див. п. З коментаря до ст. 665 ЦК.

2. Наслідком відмови покупця від договору купівлі-продажу ч. 2 ст. 666 ЦК називає право покупця повернути товар продавцеві. Це право одночасно є і обов’язком покупця, якщо він прагне реалізувати своє право на відшкодування збитків, передбачене ч. 4 ст. 653 ЦК. Під поняття збитків при цьому підпадає сплачена покупцем ціна товару (це не виключає пред’явлення вимоги про відшкодування інших збитків). Якщо покупець за викладених обставин товар покупцеві не повернув, на його боці не виникають збитки у вигляді витрат на оплату товару.

Стаття 667. Обов’язок продавця зберігати проданий товар

1. Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов’язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов’язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

1. Стаття, що коментується, виходить із того, що товар, який відчужується за договором купівлі-продажу, вважається переданим покупцеві лише тоді, коли він вручений покупцеві і вибув із сфери, яка контролюється продавцем. Якщо ж товар із цієї сфери не вибув, товар відповідно до ст. 667 ЦК не вважається переданим. Якщо товар не переданий, то і відносини щодо зберігання не виникають. Але договором купівлі-продажу може бути передбачений перехід права власності на товар у момент укладення договору чи в інший момент до передання товару покупцеві. Якщо товар став об’єктом права власності покупця, продавець втратив правову підставу для володіння цим товаром. Подальше володіння цим товаром продавець здійснює як зберігай, на якого ст. 667 ЦК покладає обов’язок не допускати погіршення товару. Таке зберігання в силу ст. 954 ЦК підпадає під дію положень глави 66 Цивільного кодексу «Зберігання».

Стаття 668. Перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару

1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.

3. Умова договору купівлі-продажу про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладення договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.

1. Частина 1 ст. 668 ЦК лише конкретизує правила ст. 323 і 334 ЦК, відповідно до яких здійснюється розподіл ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження майна. При тлумаченні терміна «передання», що вживається у ст. 668 ЦК, слід використовувати визначення передання, що наводиться у ч. 2 ст. 334 ЦК, у тому числі й положення про те, що до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Разом з тим надання товару в розпорядження покупця (ч. 1 ст. 664 ЦК) не може кваліфікуватись як передання товару покупцеві, яке тягне перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару.

2. Під випадковим знищенням (пошкодженням) товару у ст. 668 ЦК розуміється знищення, пошкодження, псування товару в результаті дії непереборної сили або простого випадку. Втрата товару у кількості, що знаходиться в межах природних втрат, має кваліфікуватись як втрата внаслідок непереборної сили, оскільки при цьому має місце юридично визнана ознака невідворотності (за даних умов) дії сил, що призводять до втрат товару у межах природних втрат.

3. Частина 2 ст. 668 ЦК установлює спеціальне правило про момент переходу ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час транспортування. Це правило виключає застосування загального положення, що формулюється у ст. 323 та 334 ЦК. Отже, передання коносамента тягне перехід права власності на вантаж, але ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження вантажу (товару) переходить у момент укладення договору, якщо інше не передбачено договором або законом. Під законом тут розуміється закон спеціальний. Тлумачити посилання в цьому випадку на закон так, що тут мається на увазі ст. 323 ЦК, було б методологічно неприйнятним (подібні застереження ніколи не мають на увазі загальне положення закону).

У контексті ч. 2 ст. 668 ЦК товар слід вважати «проданим» у момент укладення договору.

4. Частина 3 ст. 668 ЦК установлює спеціальну підставу для визнання недійсною умови договору купівлі-продажу (частини правочину) про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові. Визнання недійсною такої умови можливе на вимогу покупця у разі, якщо в момент укладення договору продавець знав або міг знати, що товар, зданий раніше першому перевізникові, втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця. Правило ч. 3 ст. 668 ЦК виключає застосування ст. 230 ЦК, яка передбачає можливість визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом обману.

Стаття 669. Кількість товару

1. Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

2. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

1. Кількість товару, що підлягає переданню за договором купівлі-продажу, слід визнати умовою, що необхідна для договорів даного виду. Тому ця умова є істотною (ч. 1 ст. 638 ЦК). Але законодавець не пред’являє суворих формальних вимог до визначення кількості товару в договорі купівлі-продажу, а допускає визначення кількості товару не тільки у відповідних одиницях виміру, а й у грошовому вираженні.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 669 ЦК кількість товару в договорі купівлі-продажу може бути погоджена шляхом установлення в договорі порядку її визначення. Зокрема, це означає можливість встановлення в договорі умови про те, що кількість товару за окремими позиціями асортименту (номенклатури), погодженими в договорі, визначається заявками покупця, що передаються продавцеві у встановленому договором купівлі-продажу порядку.