Розділ «КНИГА ТРЕТЯ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА»

Стаття 325. Право приватної власності

1. Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

2. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

3. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

1. Цивільний кодекс значно розширює зміст поняття права приватної власності в порівнянні з раніше прийнятими законами. Суб’єктами такого права можуть бути всі фізичні, а також юридичні особи приватного права. Слід, однак, мати на увазі, що з урахуванням положень Господарського кодексу [42] було б нелогічним визнавати право власності юридичних осіб публічного права. Стосовно суб’єктів господарювання слід також визнати такими, що підлягають застосуванню, положення Господарського кодексу, що визнають право колективної власності (ст. 93; ч. 5 ст. 111 ГК).

2. Постановою Верховної Ради «Про право власності на окремі види майна» [244] затверджений Перелік видів майна, які не можуть перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України.

Згідно з приміткою до Переліку ці види майна не можуть також перебувати у власності юридичних осіб недержавної форми власності.

3. Право громадян на придбання зброї у власність настає з досягненням:

— вісімнадцяти років — право на придбання холодної та пневматичної зброї;

— двадцяти одного року — право на придбання мисливської гладкоствольної зброї;

— двадцяти п’яти років — право на придбання нарізної мисливської зброї (п. 12.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів [329]).

4. За загальним правилом, склад, кількість та вартість майна, що може знаходитись у власності фізичних та юридичних осіб, не обмежується. Разом з тим допускається обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної чи юридичної особи. Земельний кодекс установлює численні обмеження прав на земельні ділянки (ст. 111), установлює норми безплатного передання земельних ділянок (ст. 121), але обмежень розміру земельних ділянок, які можуть бути у власності фізичних або юридичних осіб, не встановлює.

Стаття 326. Право державної власності

1. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

2. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

3. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

(Із змін, від 21.09.2006)

1. При прийнятті Цивільного кодексу законодавець відмовився від визначення того майна, що належить до державної власності. Щодо об’єктів права державної власності законодавець лише визначає, що таким є майно, в тому числі кошти (грошові). Повноваження здійснювати від імені держави право державної власності належить органам державної влади. Ці повноваження відповідно до ст. 19 Конституції [1] повинні визначатись законом.

2. Відповідно до ч. 3 ст. 167 ЦК держава вправі створювати юридичні особи приватного права. Такими називаються підприємницькі товариства. Допускається створення державою інших юридичних осіб приватного права, що визнаються суб’єктами права приватної власності. Але чинне цивільне законодавство з цього приводу не формулює в достатній мірі детальних положень. При створенні юридичної особи приватного права держава передає у приватну власність такої особи частину свого майна. Держава при цьому втрачає право власності на це майно, а отримує корпоративні права (вони визначаються в ст. 167 ГК [42]; порядок здійснення державних корпоративних прав установлюється ст. 168 ГК) щодо створеної юридичної особи (якщо створюється акціонерне товариство, держава отримує у власність цінні папери — акції). Держава має право бути учасником юридичних осіб не тільки одноосібно, а й разом з іншими суб’єктами, що можуть бути учасниками (засновниками) юридичних осіб. У подальшому держава реалізує свої корпоративні права щодо юридичних осіб, учасником яких вона є, нарівні з іншими особами, що є учасниками юридичних осіб.