Розділ «КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

4. Частина перша ст. 7 Закону «Про акціонерні товариства» надає акціонерам публічних акціонерних товариств право відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Із цього правила не можна безпосередньо зробити висновок про відсутність права відчужувати акції без згоди інших акціонерів та товариства за межами гіпотези наведеної норми (схематично ця гіпотеза може бути сформульована так: «якщо акціонерне товариство є публічним»). При тлумаченні цього правила ч. 1 ст. 7 Закону «Про акціонерні товариства» треба враховувати: 1) загальне правило ч. 1 ст. 317 ЦК: право розпорядження майном належить власникові; 2) спеціальне стосовно наведеного загального правила положення п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК: учасники господарських товариств мають право відчужувати цінні папери, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Отже, акціонери приватних акціонерних товариств не позбавляються права на відчуження належних їм акцій без згоди інших акціонерів або товариства. Але ч. 2 ст. 7 Закону «Про акціонерні товариства» передбачено, що «статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено переважне право його акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі. У разі, якщо статутом приватного акціонерного товариства передбачено таке переважне право, воно реалізовується відповідно до частин третьої — шостої цієї статті».

5. Частина третя ст. 8 Закону «Про акціонерні товариства» покладає на публічні товариства обов'язок мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на який розміщується наступна регулярна інформація: 1) статут, зміни до нього, засновницький договір (якщо він укладався), свідоцтво про державну реєстрацію товариства; 2) положення про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію, внутрішні документи та зміни до них; 3) положення про кожну філію, кожне представництво; 4) принципи (кодекс) корпоративного управління товариства; 5) протоколи загальних зборів; 6) висновки ревізійної комісії (ревізора) та аудитора товариства; 7) річна фінансова звітність; 8) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 9) проспект емісії, свідоцтво про державну реєстрацію випуску акцій та інших цінних паперів товариства; 10) перелік афілійованих осіб товариства із зазначенням кількості, типу та/або класу належних їм акцій.

6. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 77 Закону «Про акціонерні товариства» та ст. 41 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [221] на веб-сторінці публічного акціонерного товариства розміщується особлива інформація про: 1) прийняття рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує 25 відсотків статутного капіталу; 2) прийняття рішення про викуп власних акцій; 3) факти лістингу/делістингу цінних паперів на фондовій біржі; 4) отримання позики або кредиту на суму, що перевищує 25 відсотків активів емітента; 5) зміну складу посадових осіб емітента; 6) зміну власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків голосуючих акцій; 7) рішення емітента про утворення, припинення його філій, представництв; 8) рішення вищого органу емітента про зменшення статутного капіталу; 9) порушення справи про банкрутство емітента.

7. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює строки, порядок і форми подання інформації про емітентів, в тому числі про публічні акціонерні товариства (ч. 6 ст. 40; ч. 2 ст. 41 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»).

8. Розміщення інформації на веб-сторінці не звільняє публічне акціонерне товариство від обов'язків, передбачених ч. 4 ст. 40 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» (оприлюднювати річну інформацію не пізніше ЗО квітня року, наступного за звітним, шляхом опублікування її в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради, Кабінету Міністрів або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів; надсилати примірник такого видання до названої Комісії).

9. Публічно-правова відповідальність публічних акціонерних товариств за ненадання, прострочення надання, надання недостовірної інформації є жорсткою — штраф в розмірі до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (частина перша ст. 11 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів» [105]), тобто 17000 грн.

Стаття 153. Створення акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу.

2. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства.

Цей договір не є установчим документом товариства.

Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства.

Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів.

4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.

5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція, встановлюються законом.

(Із змін, від 17.09.2008)

1. Відсутність вказівки в ч. 1 ст. 153 ЦК на те, що засновниками акціонерних товариств можуть бути юридичні та/або фізичні особи, і раніше не було перешкодою для того, щоб засновниками таких товариств визнавались держава та територіальні громади. Тепер можливість створення акціонерних товариств державою в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, та територіальними громадами в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, передбачена ч. 1ст. 153 ЦК і ч. 1 ст. З Закону «Про акціонерні товариства» [228]. Із ч. 1 ст. 153 ЦК, ч. 1 ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства» непрямо випливає і висновком від протилежного виявляється правовий припис, відповідно до якого Автономна Республіка Крим не може бути засновником акціонерних товариств. Але переважному застосуванню перед цим правовим приписом підлягає правовий припис, який непрямо випливає із ч. 3 ст. 38 Конституції Автономної Республіки Крим та виявляється при тлумаченні висновком від наступного правового явища (правовідносин між органами влади Автономної Республіки Крим та підприємствами, які перебувають у власності Автономної Республіки Крим) до попереднього (права Автономної Республіки Крим такі підприємства створювати). Якщо ж є право самостійного створення підприємств (в тому числі і акціонерних товариства), то тим більше слід визнати можливою участь Автономної Республіки Крим у створенні акціонерних товариств. Зазначені в п. 4 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про акціонерні товариства» на те, що нормативно-правові акти до їх приведення у відповідність до цього Закону діють у частині, що не суперечить цьому Закону, не перешкоджає застосуванню правового припису, що непрямо випливає із ч. 3 ст. 38 Конституції Автономної Республіки Крим [126], оскільки Конституція Автономної Республіки Крим може бути змінена виключно Верховною Радою Автономної Республіки Крим (ч. 2 ст. 48 Конституції Автономної Республіки Крим).

2. Частиною другою ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства» встановлюється, що засновниками акціонерних товариств можуть бути одна, дві чи більше осіб. Отже, акціонерне товариство може бути створене однією особою. Відомості про це мають бути опубліковані. Але підприємницьке товариство, що складається із однієї особи (точніше треба було записати: «господарське товариство», оскільки до підприємницьких товариств, крім господарських, відносяться тільки кооперативи, а кооператив із одного члена складатись не може, як це випливає із ч. 3 ст. 164 ЦК), не може одноосібно створити акціонерне товариство. І в подальшому (після створення) єдиним учасником (акціонером) акціонерного товариства не може бути господарське товариство, що складається із однієї особи.

3. Якщо засновників акціонерного товариства декілька, то вони можуть укласти засновницький договір. Таке передбачено ч. 3 ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства». У ч. 2 ст. 153 ЦК встановлюється, що у таких випадках засновники «укладають» між собою договір. «Укладають» — це недостатньо визначене формулювання. До того ж Закон «Про акціонерні товариства» підлягає переважному застосуванню перед положеннями Цивільного кодексу. Тому слід дійти висновку про те, що укладення засновницького договору є правом, а не обов'язком засновників акціонерного товариства. Засновницький договір не є установчим документом і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. Визначення в п. 1 ч. 1 ст. 77 Закону «Про акціонерні товариства» засновницького договору як установчого не спростовує положення про те, що засновницький договір не є установчим документом акціонерного товариства.