Розділ «КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

5. Засновницьким договором може бути передбачено, що вибуття будь-якого із учасників повного товариства тягне припинення останнього. Таке ж рішення може прийняти решта учасників після виходу, виключення або вибуття одного або декількох учасників. В інших випадках діяльність повного товариства продовжується і після виходу, виключення або вибуття одного або декількох учасників.

Стаття 130. Розрахунки у разі виходу, виключення та вибуття з повного товариства

1. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув з повного товариства з підстав, встановлених у статтях 126, 128 і 129 цього Кодексу, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором.

2. Якщо спадкоємець учасника повного товариства-фізичної особи або правонаступник юридичної особи не вступив у повне товариство, розрахунки з ним здійснюються відповідно до частини першої цієї статті.

3. Порядок визначення вартості частки учасника у майні повного товариства та строки її виплати встановлюються засновницьким договором і законом.

1. При виході, виключенні та вибутті учасника із повного товариства йому (його правонаступникам) виплачується частина вартості майна товариства, яка відповідає частці цього учасника у складеному капіталі товариства. Але ж прямо допускається встановлення в засновницькому договорі й іншого. Тобто, сума, що виплачується учаснику, який вийшов, виключений чи вибув, може визначатись інакше, порядок її визначення може диференціюватись залежно від підстави припинення участі в повному товаристві або за іншими критеріями.

2. У ч. 3 ст. 130 ЦК вирішується вельми актуальне питання про порядок визначення вартості майна повного товариства з метою визначення суми, що має виплачуватись учаснику, який припинив участь у товаристві. Встановлюється, що порядок визначення вартості частки учасника в майні товариства визначається «засновницьким договором і законом». Ці слова мають тлумачитись так, що відповідні питання вирішуються законом, але можуть вирішуватись і в засновницькому договорі (інакше, ніж це вирішено законом, або при відсутності законодавчого врегулювання). Відповідно до частини другої ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» [178] у разі виходу (виключення) учасника із господарського товариства «визначення вартості внесків учасників та засновників» є обов'язковим. Цитату із названого Закону слід тлумачити з урахуванням ч. 3 ст. 130 ЦК, де йдеться про «визначення вартості частки учасника». Із частини другої ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» непрямо випливає і висновком від попереднього правового явища (обов'язкової оцінки) до наступного виявляється правовий припис, відповідно до якого вартість частки визначається відповідно до її оцінки.

Проте засновницьким договором може бути встановлено інше. Але правило, що непрямо випливає із акта законодавства та виявляється при тлумаченні висновком від попереднього правового явища до наступного, не може застосовуватись усупереч правовим приписам, що прямо встановлені чи прямо випливають із нормативно-правових актів того ж ієрархічного рівня. Згідно із частиною третьою ст. 71 Закону «Про господарські товариства» [53] при виході (виключенні) учаснику «виплачується вартість його внеску відповідно до балансу». Але цей Закон було прийнято раніше, ніж Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Тому застосуванню підлягає правовий припис, що непрямо випливає із частини другої ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та виявляється при тлумаченні висновком від попереднього правового явища до наступного.

3. Строк виплати учаснику вартості частки у майні повного товариства законом не встановлений, а тому підлягає застосуванню строк, встановлений засновницьким договором. Якщо і засновницьким договором цей строк не встановлено, за аналогією застосовується строк, встановлений ст. 54 Закону «Про господарські товариства».

4. Можливим є звернення до суду, якщо учасник, що припинив участь у повному товаристві, або його спадкоємець (правонаступник) не погоджується з визначеною величиною вартості його частки в складеному капіталі повного товариства, що підлягає сплаті на його користь. Але звернення до суду можливе лише після настання юридичного факту, що тягне припинення участі в товаристві (вихід, виключення, вибуття). При виході таким юридичним фактом є заява учасника, при виключенні та вибутті — відповідне рішення.

Стаття 131. Звернення стягнення на частину майна повного товариства, пропорційну частці учасника товариства у складеному капіталі

1. Звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі повного товариства за його власними зобов'язаннями допускається тільки у разі недостатності іншого майна для задоволення вимог кредиторів. У разі недостатності майна учасника повного товариства для виконання його зобов'язань перед кредиторами вони можуть вимагати у встановленому порядку виділу частини майна повного товариства, пропорційної частці учасника-боржника у складеному капіталі товариства.

2. Частина майна повного товариства, пропорційна частці учасника-боржника у складеному капіталі, виділяється у грошовій формі чи в натурі відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого учасника з товариства.

1. Звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці боржника — учасника товариства в складеному капіталі повного товариства, можливе лише за умови недостатності іншого майна учасника для задоволення вимог кредиторів до нього. При прийнятті рішення про стягнення з будь-якого боржника грошової суми суд зазвичай не вирішує питання про те, за рахунок якого майна боржника буде виконуватись судове рішення. Це можливе лише тоді, коли на забезпечення позову буде накладено арешт на майно боржника (п. 1 частини першої ст. 152 ГПК [31]), проведено його опис (ст. 55 Закону «Про виконавче провадження» [129]), в результаті чого стане ясно, що майна учасника товариства недостатньо для погашення боргу і необхідно звернути стягнення на частку боржника, який є учасником повного товариства, в складеному капіталі повного товариства. Але вимога до товариства може бути пред'явлена і після прийняття судом рішення про стягнення з боржника грошової суми, якщо в процесі виконавчого провадження буде встановлено факт недостатності майна боржника. За відсутності доказів недостатності майна боржника позов про виділ частки майна не може бути задоволений. Але ж наявність доказів в цьому випадку має не тільки процесуальне, а і матеріальне (цивільно-правове) значення — наявність доказів породжує право вимагати виділу. Тому можливе повторне пред'явлення позову про виділ частки, в задоволенні якого було відмовлено в зв'язку з відсутністю доказів, після появи таких доказів. У цьому випадку предмет позову буде той же, а підстава буде інша, нова. Такою буде поява доказів недостатності майна боржника — учасника товариства для погашення вимог кредиторів.

2. Виділ частини майна товариства для звернення на неї стягнення за зобов'язаннями учасника товариства можливий із застосуванням за аналогією ст. 50 Закону «Про виконавче провадження», яка дає державному виконавцеві право звернутись до суду з поданням про визначення частки боржника у спільному майні для звернення на неї стягнення за зобов'язаннями боржника. При цьому слід враховувати, що названий Закон (крім його ст. 54) не встановлює обмежень видів майна, на яке може бути звернене стягнення у виконавчому провадженні, а ст. 131 ЦК не поширюється на відносини, що виникають у виконавчому провадженні, і не перешкоджає застосуванню до відносин у виконавчому провадженні за аналогією частини восьмої ст. 50 Закону.

2. Частка учасника в складеному капіталі повного товариства може бути конфіскована за вироком суду, оскільки ця частка входить до складу майна засудженого, а конфіскації підлягає все майно засудженого. Якщо ж конфіскується частина майна, то правило ч. 1 ст. 131 ЦК про звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці засудженого в складеному капіталі повного товариства, не може застосовуватись. Майно, що підлягає конфіскації, в таких випадках визначається судом. Суд може постановити вирок про конфіскацію частини майна повного товариства, що пропорційна частці засудженого в складеному капіталі товариства, якщо навіть решта майна засудженого і не конфіскується.

3. Стосовно звернення стягнення на частку учасника в складеному капіталі повного товариства встановлено, що вартість цієї частки повинна визначатись відповідно до балансу, складеного на день вибуття, тобто на день прийняття рішення про вибуття у зв'язку із зверненням стягнення на частину майна повного товариства, пропорційну частці учасника в складеному капіталі.

Стаття 132. Ліквідація повного товариства

1. Повне товариство ліквідовується на підставах, встановлених статтею 110 цього Кодексу, а також у разі, якщо в товаристві залишається один учасник. Цей учасник має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. У разі виходу учасника з повного товариства, виключення одного з його учасників із товариства, смерті учасника товариства, ліквідації юридичної особи-учасника товариства або звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, пропорційну його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи домовленістю між учасниками, що залишаються.