Розділ «Огляди досліджуваних рішень Європейського суду з прав людини»

Теза із рішення: «…Невиконання вимог КУпАП впливає на справедливість призначеного покарання та судових помилок, так як санкцією статті 51 КУпАП передбачено один із суворих видів покарання — адміністративний арешт, що може призвести до порушення статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також стати приводом звернення до Європейського суду з прав людини (див. рішення ЄСПЛ по справі «Корнєв і Карпенко проти України», «Жук проти України»).»

8) рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2013 року, справа № 699/520/13-к, суддя Побережна Н. П.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33154841

Теза із рішення: «.Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом. Європейський суд з прав людини. вказував на порушення статті 6 Конвенції оскільки не були повно з’ясовані обставини справи.»

9) рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 травня 2012 року, справа № 3/2501/462/2012; рішення від 21 листопада 2013 року, справа № 728/3226/13-п; рішення від 27 травня 2014 року, справа № 728/1046/14, та рішення від 28 травня 2012 року, справа № 3/2501/531/2012, суддя Пархоменко П.І.

Посилання:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24597296

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35533459

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38909377

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24597282

Теза із рішень: «…Як зазначив Європейський суд з прав людини практика якого у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (п. 54 Рішення від 21 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 21.01.2011 року) пункти 1 і 3(d) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, як загальне правило вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. Європейський суд зазначив, що обвинувачення не може ґрунтуватися виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити. Із цього випливає, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції, що має місце у даній справі про адміністративне правопорушення…»

10) рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2014 року, справа № 585/2156/14-к, суддя Кондратенко Л. П.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40581263

Теза із рішення: «…Посилання засудженого ОСОБА_2 на необхідність застосування при розгляді даного клопотання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини «Корнєв та Карпенко проти України» є безпідставними, оскільки можливість застосування щодо конкретної особи амністії передбачається саме відповідним Законом, у даному випадку Законом України «Про амністію у 2014 році» та Законом України «Про застосування амністії в Україні»…»

11) рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2013 року, справа № 603/1207/13-к, суддя Галіян І. М.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37262511

12) рішення Київського районного суду міста Харкова від 27 лютого 2013 року, справа № 640/3416/13-к, суддя Колесник С. А.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29616398

Теза із рішень: «…Європейський суд неодноразово зазначав, що право на захист не є абсолютним, а за змістом статті 6 Конвенції прийнятними є лише вкрай необхідні заходи, які обмежують право на захист (рішення від 23 квітня 1997 року у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів», від 25 вересня 2008 року у справі «Полуфакін і Чернишов проти Росії»). Як зауважив Європейський суд, підпункт «b» пункту 3 статті 6 Конвенції гарантує обвинуваченому „мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту», а це означає, що така підготовка охоплює все, що є «необхідним» для підготовки розгляду справи судом. Крім того, можливості, доступні кожному, хто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, мають включати ознайомлення для цілей підготовки свого захисту з результатами розслідувань, які проводилися протягом усього провадження у справі. Однак питання адекватності часу і можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України»). Так, у рішенні від 18 лютого 2010 року у справі «Гаважук проти України» Європейський суд визнав, що можливість обвинуваченого ознайомитися з матеріалами справи протягом п’яти днів є достатнім часом у цій справі в розумінні підпункту «b» пункту 3 статті 6 Конвенції…»

13) рішення Козятинського суду Вінницької області від 16 вересня 2014 року, справа № 133/2745/14-а; рішення від жовтня 2014 року, справа № 133/2954/14, та рішення від 22 січня 2015 року, справа № 133/3829/14-а, — суддя Сєчко В. Л.