Розділ «Огляди досліджуваних рішень Європейського суду з прав людини»

Представник заявника в Суді: адвокат Руслан Таратула

Суд визнав порушення статті 3 Конвенції.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: стаття 28 Конституції України, статті 4, 27, 215 Кримінально-процесуального кодексу України 1961 року.

Основні тези:

«Беручи до уваги обов'язок держави нести відповідальність за шкоду, заподіяну особам, які знаходяться під його контролем, Суд вважає, що нездатність виявити конкретних державних службовців, винних у застосуванні насильства відносно заявника в даному випадку, не звільняє державу від відповідальності в рамках Конвенції» (§ 39)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–101503

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1290085741

Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:

Немає застосування даного рішення судами.

Олександр Смірнов проти України, 38683/06, 15 липня 2010 року

Фактичні обставини справи: 26 березня 2002 року міліціонери затримали заявника за підозрою у вчиненні крадіжки та привезли до районного відділку міліції міста Євпаторії, де його жорстоко побили. Міліціонери попросили не скаржитися в обмін на те, що вони «закриють очі» на всі його кримінальні правопорушення, заявник погодився, та 23 березня його звільнили. Заявника госпіталізували 25 квітня з діагнозом правосторонньої легеневої пневмонії, зосередженої в нижній долі, переломом середньої третини грудини та закритим переломом сьомого ребра з правої сторони. Він знаходився на лікуванні до 8 травня. Заявник подав скаргу на неправомірні дії міліціонерів до прокуратури 22 січня 2003 року. В цілому в період з січня 2003 року по грудень 2007 року заявникові відмовляли в порушенні кримінальної справи 13 разів. Всі постанови прокуратури були скасовані як незаконні, передчасні та необґрунтовані. Остання відмовна постанова прокуратури була винесена 31 січня 2008 року, вказавши, що всі можливі слідчі дії були проведені, але вони не підтвердили слів заявника. 19 травня, 18 листопада 2008 року та 3 червня 2009 року, відповідно, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій залишили в силу вищеназвану чотирнадцяту постанову прокуратури, так як не було встановлено ніяких фактів, які підтверджували б скарги заявника.

Суд встановив, що державні органи не провели належного розслідування тверджень заявника про жорстоке поводження.

Представник заявника в Суді: юрист Айгуль Муканова

Суд визнав порушення статті 3 Конвенції.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: стаття 28 Конституції України, статті 4, 94, 99 Кримінально-процесуальний кодекс України.

Основні тези:

«Зобов'язання провести розслідування «є не зобов'язанням результату, але зобов'язанням дії»: не кожне розслідування має обов'язково бути успішним чи прийти до висновку, що збігається з думкою заявника про події; однак воно в принципі має бути здатним привести до встановлення істини у справі і, якщо звинувачення виявляться правдою, до виявлення та покарання винних. Державні органи повинні завжди намагатися з'ясувати, що сталося, і не повинні покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки, щоб закрити розслідування, або в якості основи для прийняття рішення» (§ 58)

«…На думку Суду, неодноразові повернення справи на додаткове розслідування можуть свідчити про серйозні недоліки в національній системі кримінального переслідування…» (§ 61)

Посилання: