Розділ «Огляди досліджуваних рішень Європейського суду з прав людини»

27) рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2014 року, справа № 699/1375/14-а суддя Побережна Н. П.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41591996

Теза із рішення: «…Наведене узгоджується з практикою Європейського суду щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує право на забезпечення особі можливості допитати свідків, скористатися допомогою захисника, відповідні права на що гарантуються підпунктами «с» та «d» пункту 3 статті 6 Конвенції… Суд… зазначив, що, хоча право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником, який у разі необхідності призначається офіційно, не є абсолютним, воно є однією з основних ознак справедливого судового розгляду; що усі свідчення зазвичай повинні надаватися під час відкритих засідань, за присутності обвинуваченого, з метою забезпечення змагальності процесу…»

28) рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 грудня 2014 року, справа № 236/2409/14-а, суддя Мірошниченко О. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42193749

Теза із рішення: «Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 11 квітня 2013 року справа «Вєренцов проти України» заява № 20372/11, п. 76, Європейський суд констатував: порушення права заявника на захист. Так підпункт «Ь» пункту 3 статті 6 гарантує обвинуваченому «адекватний час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту», а, отже, ця гарантія означає, що підготовка захисту по суті головних обвинувачень може включати проведення з його боку всіх «необхідних заходів». Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без перешкод можливості викласти суду, який розглядає справу, всі необхідні аргументи захисту, і таким чином вплинути на результат провадження (див. рішення від 30 вересня 1985 року у справі «Кан проти Австрії» (Сап у. Austria), п. 53, Series А № 96; ухвалу щодо прийнятності від 26 червня 1996 року у справі «Коннолі проти Сполученого Королівства» (Connolly v. the United Kingdom), заява № 27245/95, та рішення від 20 січня 2005 року у справі «Майзіт проти Росії» (Mayzit у. Russia), заява № 63378/00, п. 78). Більш того, засоби, доступні кожному, хто обвинувачується у кримінальному правопорушенні, мають включати в себе можливість ознайомитися з результатами розслідування, що проводилося впродовж провадження, з метою підготовки свого захисту (див. ухвалу щодо прийнятності від 15 січня 1997 року у справі «К. Г.П. проти Нідерландів» (C. G.P. v. the Netherlands), заява № 29835/96, та рішення від 18 березня 1997 року у справі «Фуше проти Франції» (Foucherv. France), пп. 26–38, Reports 1997-II). Питання адекватності часу та засобів, наданих обвинуваченому, повинно оцінюватися з огляду на обставини кожної конкретної справи…»

29) рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року, справа № 820/4634/14, суддя Мар'єнко Л. М.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37630173

Теза із рішення: «…При розгляді зазначеної справи судом взято до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні по справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року щодо відсутності законодавчого акту з питань реалізації права на мирні зібрання, який був би ухвалений Верховною Радою України, як того чітко вимагають статті 39 та 92 Конституції України та неможливість для місцевих органів влади належним чином врегулювати процедуру проведення зібрань через відсутність такого законодавчого акту, неможливість для заявника передбачити наслідки своїх дій у зв’язку з вищевказаними недоліками нормативного регулювання…»

30) рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, справа № 826/145/14, судді: Кузьменко В. В., Василенко Я. М. та Степанюк А. Г.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37489447

Теза із рішення: «…В рішенні Європейського Суду з прав людини «Вєренцов проти України», що набуло статусу остаточного, зазначено що процедури, запроваджені місцевими органами влади для регулювання організації та проведення недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру у конкретному регіоні (зокрема, в місті Києві), не забезпечують достатніх правових підстав за відсутності загального акту парламенту, на основі якого можна було б розробляти документи місцевих органів влади…»

31) рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, справа № 2а-12339/12/2670, судді: Собківа Я. М., Ключкович В. Ю. та Петрик І.Й.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38203203

Теза із рішення: «Правильність реалізації права людини на свободу мирних зібрань висловив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «Станков та об'єднана македонська організація «Ілінден» проти Болгарії» (2001 року), «Іванов та інші проти Болгарії» (2005 року), «Християнська демократична народна партія проти Молдови» (2006 року), «Оллінджер проти Австрії» (2006 року) «Вєренцов проти України» (2013 року) та інших».

32) рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року, справа № 815/6070/14, суддя Іванов Е. А.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41079864

33) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2014 року, справа № 826/1493/14, судді: Арсірій РО., Амельохін В. В. та Огурцов О. П.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39569542

Теза із рішення: «…Правильність реалізації права людини на свободу мирних зібрань Європейський суд з прав людини висловив у рішеннях у справах «Станков та об'єднана македонська організація «Ілінден» проти Болгарії» (2001 року), «Іванов та інші проти Болгарії» (2005 року), «Християнська народна демократична партія проти Молдови» (2006 року), «Оллінджер проти Австрії» (2006 року), «Вєренцов проти України» (2013 року) та інших…»