Розділ «Лідери рейтингу «Precedent UA — 2015»»

Таким рішенням Європейського суду з прав людини є рішення «Балицький проти України». Так, під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 статті 115 КК (вбивство) було встановлено, що докази на початку слідства були отримані при первинній кваліфікації дії підозрюваного за ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого). Зокрема, процедура відібрання біологічних зразків для проведення судово-генетичних експертиз у підозрюваного відбувалася без участі захисника, слідчий належним чином не роз’яснив права підозрюваного на захисника та право відмовитися від проведення цієї слідчої дії. А після того, як захисника було залучено до участі у справі внаслідок затримання підозрюваного, дії підозрюваного було кваліфіковано за ч. 1 статті 115 КК (вбивство), при досудовому слідстві та судовому розгляді якої — участь захисника є обов’язковою. Намагання сторони обвинувачення в судовому процесі використати докази, отримані без участі захисника при більш м’якій попередній кваліфікації дій підозрюваного були оспорені його адвокатом, що дійсно свідчить про порушення під час слідства вимог п. 40 рішення Європейського суду з прав людини є рішення «Балицький проти України» з 3 листопада 2011 року, де передбачено, що: «Суд також бере до уваги доводи заявника про те, що початкова кваліфікація злочину як вбивства без обтяжуючих обставин, а не вбивства з корисливих мотивів, була помилковою та дозволяла слідству уникнути вимоги щодо обов'язкового юридичного представництва його інтересів. Суд зазначає, що він розглядав подібні доводи у декількох справах проти України, в яких обставини давали підстави підозрювати існування прихованої мети під час початкової кваліфікації злочину, а заявники фактично були позбавлені належної юридичної допомоги в результаті того, як слідчий здійснив свої дискреційні повноваження стосовно кваліфікації розслідуваного злочину».

Таким чином, рішення Європейського суду з прав людини «Балицький проти України» показує як саме за конкретних обставин докази, отримані з порушенням права на захист, — є недопустимими.

Оскільки України активізує свої намагання стати членом Європейського співтовариства, відповідно й суди нашої держави мають більш активно застосовувати практику Європейського суду з прав людини та враховувати висновки, викладені в рішеннях цього суду, зокрема й при вирішенні питань, які пов’язані із дискримінацією особи за певними ознаками, вирішенні питань, які пов’язані з обранням, зміною чи скасуванням запобіжних заходів, зокрема тримання пів вартою.

Практика використання рішень ЄСПЛ прямо впливає на покращення системи правосуддя в Україні.

У нас є питання, які ми не можемо вирішувати тільки на підставі позитивістського підходу, враховуючи лише норму закону, без врахування практики ЄСПЛ.

ЄСПЛ розглядає справи за зверненнями українських громадян та організацій, оцінюючи чи є в кожному конкретному випадку саме порушення Конвенції. За наслідком рішень проти України можна зрозуміти, яка з норм українського законодавства має позитивні чи негативні наслідки. Таким чином європейське право більш живе та зрозуміле.

Для того, щоб українці менше зверталися до ЄСПЛ та вирішували всі свої питання в національних судах, потрібні зміни на рівні Верховної Ради. Судді — це люди, які застосовують право. Недосконале законодавство, це той інструмент, з яким працюють судді, і не їх вина, що законодавець при прийнятті того чи іншого акту не врахував вимоги Конвенції або не провів експертизу законопроектів на відповідність Конвенції.

Відповідно, це призводить до великої кількості негативних рішень ЄСПЛ щодо України. Свіжий приклад: масове звільнення всіх суддів по анонсованим змінам до Конституції призведе до масових позовів та рішень аналогічним по справі «Олександр Волков проти України». Це явна дискримінація на тій підставі, що мене нібито призначила «злочинна влада». І це порушення мого права на доступ до професії. Хто має право оцінити у Верховній Раді, яка влада мене призначала та чи злочинна вона? Чи є якісь висновки Конституційного Суду, що влада була злочинною? Чи встановлено, що я давала комусь хабара і що мене призначили не так, як треба?

Складності у застосуванні рішень ЄСПЛ для мене немає. Звісно, їх дуже багато, але сайт Міністерства юстиції, де вони викладені, дозволяє ознайомитися із рішеннями ЄСПЛ за окремою статтею Конвенції чи протоколів до неї та аналіз рішення. Рішень у цивільних справах там значно більше, ніж у кримінальних.

З приводу проблем застосування рішень ЄСПЛ, то нажаль деякі рішення не мають офіційних перекладів, натомість як періодика посилається на них.

Здебільшого я знаходжу рішення ЄСПЛ на сайті Міністерства юстиції. Цікавий і корисний аналіз цих рішень можна прочитати і на сайті УГСПЛ. До того ж вищі спеціалізовані суди надсилають судам узагальнені виклади рішень ЄСПЛ, зазначаючи про ті проблемні питання, на які слід звернути увагу в судовій практиці, аби уникнути порушення Конвенції. Я також читаю періодику, і якщо мене зацікавило якесь рішення ЄСПЛ, то я намагаюся знайти його в мережі Інтернет.

Мені не вистачає тренінгів щодо рішень ЄСПЛ по кримінальним процесам. Цікавить проблема оцінка належності та допустимості доказів, законності дій досудового слідства, сторони обвинувачення в контексті практики ЄСПЛ.

Також хотілося б зазначити, що оцінювання суддів, яке має відбутися незабаром, зорієнтоване на те, що суддя має знати напам'ять певні рішення ЄСПЛ та, не маючи жодних джерел в ході оцінювання, викласти певне рішення у короткому викладі. Для виконання цього завдання буде надано назву рішення ЄСПЛ, тоді як суддя повинен бути викласти правову позицію ЄСПЛ, викладену в цьому рішення. Я не вважаю, що це розумно. Суддя має правильно застосовувати рішення ЄСПЛ, а не цитувати їх на пам'ять.

Як свідчить судова практика у Вознесенському міськрайонному суді Миколаївської області сторони процесу, як правило, посилаються на рішення ЄСПЛ, але дуже загально. Адвокати, як правило, просять враховувати рішення ЄСПЛ, коли судом розглядається питання про застосування запобіжного заходу. Тут вони згадують рішення «Харченко проти України» та намагаються на його підставі щось зробити для свого клієнта. Такі рішення згадуються під час розгляду особливо тяжких злочинів, коли працюють колегії. Нажаль, судді продовжують схилятися до більш старого інквізиційного підходу і кажуть: рішення ЄСПЛ це добре, але людина вийде з-під варти із таким серйозним звинуваченням. А раптом вона знов вчинить злочин? Навіщо нам таке потрібно? Бо у всьому звинувачують потім саме суддю. І тут ти або вибираєш рішення ЄСПЛ, і тобі можуть сказати, що ти порушив присягу в суді, оскільки не врахував даних про особу підозрюваного, а він знову вчинив злочин, — або працюєш по-старому без врахування практики ЄСПЛ і без можливих претензій на свою адресу.

Тут складно обрати баланс, оскільки сучасне суспільство схиляється до старого принципу «злочинець має сидіти у в’язниці», натомість як численні рішення ЄСПЛ у справах проти України про порушення вимог статті 5 Конвенції продовжують нагадувати українській Феміді про те, що тримання під вартою має залишатися винятковим запобіжним заходом.