Розділ I ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

4.4. Законність і правопорядок

Законність – це вимога точного і неухильного дотримання і виконання суб’єктами права чинного законодавства.

Зміст законності розкривають основні її принципи:

1) принцип верховенства закону – закон має вищу юридичну силу в системі нормативно-правових актів;

2) принцип єдності законності – передбачає однакове розуміння і застосування законів на всій території держави;

3) принцип всезагальності законності – її вимоги рівною мірою звернені до всіх суб’єктів права;

4) принцип неприпустимості протиставлення законності і доцільності, пов’язаний з цінністю права як засобу забезпечення організованості і порядку в суспільстві. Учасники суспільних відносин мають право обирати найдоцільніший варіант поведінки в межах закону. Доцільність використовується при призначенні мір покарання, заходів примусового характеру, які застосовуються до правопорушників, та ін.;

5) принцип невідворотності юридичної відповідальності – будь-яке протиправне діяння повинно бути своєчасно розкрито, а винні в його вчиненні – понести справедливе покарання;

6) принцип гарантованості – наявність дієвих, ефективних механізмів забезпечення законності.

Система гарантій законності включає як загальні передумови її реалізації (економічні, політичні, соціальні, духовні та ін.), так і спеціальні юридичні засоби. З-поміж юридичних гарантій слід назвати:

– досконале законодавство, належний рівень законодавчої техніки;

– засоби виявлення і припинення правопорушень, а також превентивні заходи;

– ефективні міри юридичної відповідальності, захисту і відновлення порушених прав;

– якісну роботу судових і правоохоронних органів;

– високий рівень правосвідомості і правової культури населення і суспільства в цілому.

Правопорядок – це стан фактичної упорядкованості суспільних відносин, який формується внаслідок реалізації правових норм відповідно до принципу законності. Суб’єктами правопорядку виступають держава та її органи, державні установи, підприємства, організації, посадові особи, органи місцевого самоврядування, політичні партії, громадські організаії, громадяни, іноземці, особи без громадянства. Правопорядок є метою і результатом механізму правового регулювання. Він заснований на праві як на втіленні ідей справедливості, рівності, свободи, гуманізму. Правопорядок складається з правомірних дій (поведінки) його учасників і забезпечується (гарантується) державою.

За сферою, в якій він виникає, виокремлюють міжнародний (формується на підставі норм міжнародного права в масштабах континенту або певного регіону), наднаціональний (спільний порядок міждержавних утворень, який формується на основі національного права країн-учасниць і наднаціонального права об’єднання держав), національний (складається в межах конкретної держави на основі національного права) правопорядок. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Дайте визначення правових відносин, розкрийте їх склад і зміст. Що таке правосуб’єктність?

2. Назвіть види правомірної поведінки.