РОЗДІЛ 7.ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ

3) забезпечення конституційних прав людини і громадянина на вільне збирання, зберігання, використання та поширення інформації, свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань;

4) забезпечення державної підтримки розвитку інфраструктури, надання інформаційних послуг через мережу Інтернет; створення умов для розвитку підприємницької діяльності та конкуренції у галузі використання каналів електронного зв'язку, створення можливостей для задоволення на пільгових умовах потреб у зазначених послугах навчальних закладів, наукових установ та організацій, громадських організацій, а також бібліотек, музеїв, інших закладів культури, закладів охорони здоров'я, включаючи розташовані у сільській місцевості;

5) розвиток та впровадження сучасних комп'ютерних інформаційних технологій у системі державного управління, фінансовій сфері, підприємницькій діяльності, освіті, наданні медичної та правової допомоги тощо;

6) вирішення завдань щодо гарантування інформаційної безпеки держави, недопущення поширення інформації, розповсюдження якої заборонено відповідно до законодавства;

7) вдосконалення правового регулювання діяльності суб'єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захист прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів усіх форм власності, за навмисне поширення комп'ютерних вірусів;

8) забезпечення вступу України до відповідних міжнародних організацій, що займаються питаннями розвитку телекомунікаційних систем; захист прав на інформацію; протидія поширенню інформації, яка завдає шкоди людині і громадянину, суспільству і державі; внесення в установленому порядку відповідних пропозицій; сприяння залученню коштів міжнародної технічної

допомоги, використання можливостей міжнародних програм для розвитку в Україні мережі Internet.

З іншого боку, на основі вже згадуваного Указу Президента створено Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ, який повинен контролювати увесь обіг інформації в органах державної влади, організаціях, на підприємствах, незалежно від форм власності, що використовують мережі передачі даних, зокрема Інтернет, тим самим, порушуючи основні права і свободи людини в інформаційній сфері, закріплені Конституцією. Дещо виправило ситуацію виведення даного департаменту зі складу СБУ у 2006 році.

Слід зазначити, що деякі з існуючих нормативних актів суперечать один одному чи взагалі застаріли, внаслідок чого почасти виникають колізії . Відсутність чітких демократичних правових засад, неточність, а часом відсутність офіційного визначення широковживаних термінів у цій галузі гальмує її розвиток в цілому, що саме по собі є загрозою національним інтересам в інформаційній сфері.