РОЗДІЛ 7.ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ

- про оперативну та слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголос може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;

- що стосується особистого життя громадян;

- щодо внутрівідомчої службової кореспонденції, якщо вона пов'язана з розробкою напряму діяльності установи, з процесом прийняття рішень і передує їх прийняттю;

- що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими актами;

- фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.

Зазначимо, що критерії віднесення інформації до таємної, порядок її обігу та захисту регулюються Законом України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 р. Зміст відомостей, які належать до державної таємниці, викладений у "Зводі відомостей, що становлять державну таємницю України (ЗВДТ)", який у 1995 р. був затверджений наказом Держкомітету України з питань державних секретів.

Досить важливим є розкриття такого поняття як "комерційна таємниця". Так, відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні" під комерційною таємницею підприємств розуміють відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами тощо, що не є державними таємницями, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються керівником підприємства (відповідно до Листа Головної державної податкової інспекції України від 23.11.1995 року).

Оскільки ч. 2 ст. 32 Конституції України забороняє збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, то досить цікавим є розгляд цієї проблеми детальніше.

Ст. 23 Закону України "Про інформацію" містить такі основні норми:

1. Основними даними про особу (персональними даними) є національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

2. Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень.

3. Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.

Офіційне тлумачення статті 23 надано Конституційним Судом України у його Рішенні № 5-зп від 30.10.97, де персональні дані про особу віднесені до конфіденційної інформації.

4. Правове забезпечення реалізації права на інформацію

Доволі дискусійним з точки зору забезпечення інформаційної безпеки України є Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Internet і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" від 31 липня 2000 року.

З одного боку, цей Указ закріпив, що з метою розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Internet, забезпечення широкого доступу громадян до цієї мережі, ефективного використання її можливостей для розвитку вітчизняної науки, освіти, культури, підприємницької діяльності, зміцнення міжнародних зв'язків, належного інформаційного забезпечення для здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень, повнішого задоволення потреб міжнародного співтовариства в об'єктивній, комплексній інформації щодо різних сфер суспільного життя в Україні, а також вирішення інших завдань, визначених в Посланні Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI сторіччя. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 - 2004 роки", необхідно встановити, що розвиток національної складової глобальної інформаційної мережі Internet, забезпечення широкого доступу до цієї мережі громадян та юридичних осіб усіх форм власності в Україні, належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів є одним з пріоритетних напрямів державної політики в сфері інформатизації, задоволення конституційних прав громадян на інформацію, побудови відкритого демократичного суспільства, розвитку підприємництва.

У зв'язку з чим, основними завданнями розвитку національної складової мережі Internet і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні визначено:

1) створення у найкоротші строки належних економічних, правових, технічних та інших умов для забезпечення широкого доступу громадян, навчальних закладів, наукових та інших установ і організацій усіх форм власності, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суб'єктів підприємницької діяльності до мережі Інтернет;

2) розширення і вдосконалення подання у мережі Internet об'єктивної політичної, економічної, правової, екологічної, науково-технічної, культурної та іншої інформації про Україну, зокрема тієї, що формується в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, навчальних закладах, наукових установах та організаціях, архівах, а також бібліотеках, музеях, інших закладах культури, розширення можливостей для доступу в установленому порядку до інших національних інформаційних ресурсів, постійне вдосконалення способів подання такої інформації;