Розділ «Глава 9. Виробництво і фірма. Підприємницька діяльність»

Управління підприємством - особливий різновид продуктивної праці, яка спрямована на організацію працівників з метою досягнення заданого результату (товарів, послуг, інформації, наукових розробок тощо).

Управління виражає владні відносини, тобто відносини власності. Це означає, що власник на свій власний розсуд обирає методи і систему управління своєю фірмою. Водночас усі підприємства постійно шукають оптимальну модель управління, адже змінюється не лише середовище, в якому діють фірми, а й сама діяльність фірм.

Проблема керівництва - одна із найважливіших проблем сучасного бізнесу. У всіх дослідженнях питань, що стосуються організаційних змін, виділяються три складові (аспекти) - люди, вплив і цілі. Це зумовлено тим, що керівник, так чи інакше, завжди працює з людьми всередині компанії, членами інших компаній, здійснює на них вплив для досягнення певної цілі. Отже, лідерство (керівництво) можна визначити як здатність індивіда впливати на інших людей для досягнення організаційних цілей. Керівництво є динамічним процесом і включає в себе використання влади.

В літературі останнього часу з’явилося багато публікацій про співвідношення менеджменту і лідерства. З проведених досліджень можна зробити такі висновки:

- менеджмент (управління) і лідерство (керівництво) є однаково важливими для діяльності організації;

- ефективний менеджер зобов’язаний бути лідером (володіти певними лідерськими здібностями);

- менеджмент і лідерство доповнюють один одного різними якостями, при чому ці якості забезпечують різні переваги для організації.

Визначаючи відмінності якостей лідера і менеджера, американські дослідники відзначають різні набори їхніх характеристик. Так, лідер - це "душа", переважання душевних, емоційних якостей. Йому притаманні такі риси, як мрійництво, небайдужість, творчість, гнучкість, уміння надихати людей, новаторство, рішучість, уява, схильність до експериментів, ініціатива у здійсненні змін, особиста влада. Менеджер - це "розум", переважання раціональності і реалістичності. Його характеризують: раціональність, схильність давати поради, наполегливість, уміння вирішувати проблеми, аналітичний склад мислення, застосування структурного підходу, обер1ежність, владність, уміння стабілізувати ситуацію, посадова влада1.

Однак, зазначений поділ цих характеристик є відносним і досить умовним, оскільки в дійсності необхідні для керівництва і управління якості і навички можуть поєднуватися в одній людині, а той чи інший їх набір може переважати. Тому, прагнучи удосконалюватися, менеджер повинен намагатися формувати крізь призму своєї особистості баланс якостей лідера і управлінця. Одна з головних відмінностей між керівником і менеджером стосується джерел влади, а також залежного від них рівня підпорядкування співробітників.

Влада - це потенційна здатність індивіда впливати на поведінку людей. Джерелом влади менеджера є його посада в організації. Так як ця влада походить з організаційної структури, вона спрямована на підтримання стабільності, порядку і вирішення проблем в структурі. Влада ж лідера, з іншого боку, виходить з особистих джерел, які хоча і використовуються на благо організації, все ж залишаються особистими. Це такі джерела, як особисті інтереси, цілі, цінності. Влада лідера на відміну від влади менеджера спрямована на розвиток бачення можливостей, творчості, здійснення змін.

Як правило, в організаціях виділяють п’ять видів влади: законна, заснована на винагороді, заснована на примусі, експертна і референтна. Для даних видів влади джерелом інколи є посада, яку посідає менеджер в організації, в інших випадках - особисті якості лідера.

Посадова влада

Традиційні управлінські повноваження виходять від організації. Менеджер отримує право заохочувати або карати підлеглих з метою дії на їх поведінку разом з посадою. Існують такі види посадової влади: законна влада, право на винагороду, право на примус.

Законна влада - це влада, що витікає з офіційної посади менеджера. Тому отримані разом із посадою повноваження називають законною (легітимною) владою.

Влада, заснована на винагороді - влада джерелом якої є надана менеджеру можливість офіційно заохочувати підлеглих (підвищення зарплати, висунення на підвищення у посаді, похвала, подяка, виявлення уваги, визнання).

Влада, заснована на примусі - влада, що є протилежністю праву на винагороду, тобто можливість застосовувати покарання (повноваження звільняти або понижувати у посаді працівника, критикувати його дії, або накладати матеріальне стягнення).

Слід враховувати, що різні види посадових повноважень лідера викликають у підлеглих певну реакцію. Так, здійснення законних повноважень і права на винагороду викликає у співробітників згоду і підкорення. Підкорення означає, що працівники згодні виконувати накази і розпорядження навіть якщо вони можуть бути незгодні з ними. Навпаки, застосування примусу часто викликає супротив, коли працівники навмисно уникають виконання розпоряджень, або не підкоряються наказам.

Особиста влада

Форми і методи наукового управління підприємством