Розділ «Глава 14. Економічне зростання і розвиток»

Індивідуальний індекс показує динаміку якогось одного показника:

і - ^

І - - 5

де і - індивідуальний індекс; q1- кількість у звітному періоді; q0 - кількість у базовому періоді.

Темп зростання ВВП/ВНП не завжди свідчить про збільшення фізичного обсягу продукту тому що, як правило, цей показник зростає за рахунок інфляції (роздування цін), оскільки обсяг продукту неможливо обчислити інакше, як через вартісний вираз, тобто через ціни. Тому нерідко буває ситуація, коли вартісний обсяг національного продукту зростає, а його фізичний обсяг зменшується. Це ситуація, коли ціни зростають, а виробництво товарів і послуг зменшується.

Індекс цін застосовується для виміру інфляції. Він дає можливість обчислити обсяг реального суспільного продукту, який не залежить від зміни цін. Якщо обчислювати ВВП/ВНП у поточних цінах (у цінах поточного періоду), то визначимо номінальний національний продукт, а коли розрахувати його у сталих базових цінах, то одержимо реальний національний продукт.

Реальний національний продукт - це скоректований із врахуванням інфляції номінальний національний продукт.

Отже, дійсну величину реального суспільного продукту заважає оцінити інфляція. Щоб позбавитись від її впливу і знайти обсяг реального продукту, слід обсяг номінального продукту поділити на індекс цін відповідного періоду:

де ВНПр - реальний національний продукт; ВНПн - номінальний національний продукт; Ір - індекс цін.

Індекс цін, який зменшує номінальний продукт до величини реального, назвали дефлятором національного продукту. Індекс цін, у зв’язку з цим, називають дефлятором національного продукту (дефлятор - зменшувач).

Розрізняють індекси базисні і ланцюгові. Базисні індекси показують відношення до базового періоду (усі попередні індекси були базисними). Ланцюгові індекси дають відношення до попереднього періоду. Ланцюговий індекс це результат послідовного множення значень місячних індексів.

В макроекономіці застосовують індекси Пааше і індекси Ласпейреса. Перші виключають (елімінують) певні ознаки поточного (звітного) періоду, а другі - базисного. Це дозволяє визначити, як різні агрегатні економічні параметри змінюються у часі.

Індекс Пааше має такий вигляд:

Ці індекси показують зміну у часі при виключені (елімінуванні) впливу фізичного обсягу продукту, але індекс Пааше показує зміну цін за рухом часу, а індекс Ласпейреса - у ретроспективі (у минулому). Недоліки цих індексів частково усуває індекс цін Фішера, усереднюючи їх значення. (Більш докладно ці питання розглядаються у навчальному курсі "статистика").

3. Типи економічного зростання

Залежно від того, під впливом яких факторів відбувається економічне зростання, виділяють два його типи: екстенсивний та інтенсивний.

При екстенсивному типі зростання досягається шляхом кількісного приросту факторів виробництва (виробничих ресурсів) при їх незмінному технічному рівні, тобто при незмінних продуктивності праці і ефективності виробництва. Наприклад, для зростання ВВП у певній пропорції у такій же пропорції необхідно збільшити виробничі ресурси (кількість зайнятих у виробництві, засобів виробництва тощо).

Інтенсивний тип економічного зростання означає зростання обсягу суспільного продукту на ґрунті якісного удосконалення факторів виробництва. Він базується на застосуванні більш ефективних засобів виробництва та більш досконалій технології і організації праці.

Проте поділ економічного зростання на екстенсивне та інтенсивне значною мірою умовний, оскільки у чистому вигляді не існує ні того, ні іншого, а реальне економічне зростання залежить від відповідної комбінації екстенсивних та інтенсивних виробничих факторів. Зростання національного доходу у будь-якій економіці визначається витратами та продуктивністю праці. Витрати праці вимірюються кількістю людино-годин, яка визначається добутком кількості зайнятих у виробництві на загальну кількість відпрацьованих ними годин. Продуктивність праці визначається кількістю продукту, виробленого в одиницю часу або кількістю продукту, що припадає на одного зайнятого.

Продуктивність праці залежить від технічного прогресу, обсягу інвестицій, загальноосвітньої та професійної підготовки працівників, ефективного розміщення ресурсів тощо.