РОЗДІЛ 1. БАЗОВІ ПОНЯТТЯ ТА КОНЦЕПЦІЇ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТА НЕОІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

- контрактні відносини (контракт - це сукупність правил, що структурують в просторі і в часі обмін між двома (і більше) економічними агентами за допомогою визначення обмінюваних прав і узятих зобов'язань і визначення механізму їх дотримання; контрактний постопортунізм, контракт, що самовиконується, контракт реляційний (відносницький);

- ієрархія (1) ідеальний розподіл повноважень, при якому кожен працівник має тільки одного начальника, а організація - єдиного вищого керівника; 2) будь-яка система розподілу повноважень між працівниками з відповідним їх ранжируванням);

- організація (це сукупність людей, структурно відособлених впорядкованими процесами отримання і переробки інформації, ухвалення рішень по деякому набору питань, пов'язаних з використанням обмежених ресурсів. Це структуроване об'єднання людей поділяє (хоча б частково) загальні цілі, але на базі різних мотивацій. Організації розглядаються як "гравці";

- корпорація (фірма, що має форму юридичної особи і що належить групі акціонерів, причому майно і власність цієї фірми відокремлено від майна і відповідальності її власників);

- еволюційні інституційні зміни (безперервні прирости змін в такому інституційному середовищі, яке допускає ці зміни) .

Процес інституціоналізації охоплює три складові:

- у короткостроковому періоді - декларування на законодавчому рівні певних (писаних) правил та норм поведінки економічних суб'єктів;

- у довгостроковому періоді - легітимація, суспільне їх визнання;

- закріплення цього визнання в "неписаних" правилах та рамках індивідуальної та суспільної поведінки.

Примітки

1. Якубенко В. Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці [текст] : монографія / В.Д. Якубенко. - К. : КНЕУ, 2004. - 252 с.

2. Д. Норт дає наступне визначення : "Інститути - це правила гри в суспільстві ... створені людиною обмежувальні рамки, які організовують взаємовідносини між людьми ... вони задають структуру спонукальних мотивів людської взаємодії" (Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики [текст] / Д. Норт. - М., 1997. - С.18.

У реальному сучасному житті інститути набирають форму правових норм, традицій, неформальних правил, культурних стереотипів. При цьому "старі" інституціоналісти більше спираються на культурні норми та традиції, наголошуючи, що інститути не стільки обмежують, скільки спрямовують, полегшують та заохочують людську діяльність. Хоч інститути можуть застарівати, набуваючи, за Вебленом, "архаїчного" та "церемоніального" характеру, у цілому вони створюють ту соціокультурну тканину, без якої діяльність людини неможлива: інститути формують зв'язки між людьми, стирають відмінності в індивідуальній поведінці та, що головне, роблять поведінку індивіда зрозумілою та передбачуваною для інших. На відміну від Т. Веблена та його послідовників, "нові" інституціоналісти розглядають інститути як переважно юридичні та неформальні норми, котрі утворюють рамки, обмеження для діяльності людини (Олейник А. Институциональная экономика [текст] / А. Олейник. - М. : ИНФРА-М, 2002. - С. 34 ).

26. Інституціональна економічна теорія Олівера Уільямсона

Олівер Уільямсон [1] по праву вважається основоположником теорії трансакційних витрат. Для пояснення своєї концепції він використовує ознаки обмеженої раціональності й опортунізму. Дані ознаки необхідні йому для обґрунтування центрального питання теорії трансакційних витрат - "виробляти чи купувати"[2].

Уільямсон зробив спробу відобразити зміни рівня обмеженої раціональності через схильність людини до опортуністичної поведінки. Опортунізм він пов'язує з егоїзмом і визначає його, як "переслідування власного інтересу, що доходить до віроломства" [3]. Мова йде про будь-які форми порушення взятих на себе зобов'язань, наприклад відмова виконувати умови контракту. Індивіди, що максимізують корисність, будуть вести себе опортуністично (тобто надавати послуги меншого обсягу і гіршої якості, коли це може збільшити їм прибуток). В неокласичній теорії для опортуністичної поведінки не було місця, оскільки володіння досконалою інформацією виключає її можливість.

На думку Уільямсона недооцінка значущості опортуністичної поведінки при поясненні умов і результатів використання обмежених ресурсів призводить до недооцінки трансакційних витрат. Саме тому він робить акцент на витратах опортуністичної поведінки. Уільямсон виділяє два типи таких витрат: ex ante та ex post. До витрат типу ex ante включають витрати на розробку проекту угоди та проведення відповідних переговорів. Витрати типу ex post включають витрати, пов'язані з неефективною адаптацією і коригуванням договору, які виникають, коли реалізація контракту збивається з установленого курсу в результаті прорахунків у договорі, помилок, недоглядів і непередбачених зовнішніх впливів, а також організаційні та експлуатаційні витрати, пов'язані з використанням наявної структури управління [4].

Уільямсон вважається одним із засновників наукової школи, яка досліджує економічні організації з точки зору існування "контролюючих структур". Контролюючі структури регулюють відносини між учасниками угоди на стадії її виконання і створюються для оцінки поведінки учасників угоди, виникнення виникаючих суперечок, адаптації до неочікуваних змін, застосування санкцій до порушників. Потребу в контролюючих структурах він пояснює тим, що контракти є неповними [5], а тому досліджує проблему зменшення трансакційних витрат у контрактному процесі, шукає засоби забезпечення достовірності зобов'язань сторін контракту в умовах використання специфічних ресурсів.

Уільямсон довів, що різноманітність контрактів відображає властивості трансакцій, які диференційовано закріплюються за структурами управління, що дозволяють економити на трансакційних витратах [4, с.88].

Зростання ефективності виробництва може бути забезпечене за рахунок не тільки технологічних змін (в тому числі у зв'язку з використанням специфічних ресурсів), але й переходу до адекватної форми інституціонального устрою або створення його нової модифікації.