РОЗДІЛ 1. БАЗОВІ ПОНЯТТЯ ТА КОНЦЕПЦІЇ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТА НЕОІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Загальні витрати (TC) є функцією від випуску продукції Q:

22. Крива граничних витрат

23. Середні витрати підприємства

24. Загальна характеристика неокласичної економічної теорії

Неокласична економічна теорія сформувалась на протязі останньої третини XIX і перших десятиріч XX ст. У цей період відбувається поступовий перехід від системи вільно конкурентного ринку до недосконалих форм конкурентної боротьби.

Англійці В.Джевонс, Ф.Еджуорт і А.Маршалл, австрійці К. Менгер, О. Бем-Баверк і Ф. Візер, француз Л. Вальрас, американці Дж. Б. Кларк і І. Фішер, італієць В. Парето започаткували основу того, що сьогодні становить фундамент економічної науки на Заході, а саме неокласичний аналіз. Остатній ґрунтується на принципово новій методологічній базі.

Таблиця. Методологія неокласичної економічної теорії

Такий підхід зумовив використання принципово нових конкретних інструментів дослідження [1].

1.Засновники маржиналізму будують свої теорії здебільшого на основі функціонального аналізу: у явищі, яке досліджується, спочатку виділяється одна характерна риса, а потім починається пошук факторів, які на неї впливають. Після того, як подібні фактори встановлено, визначається спосіб їх взаємозв'язку з раніше виділеною характерною рисою, тобто функція. Функціональний аналіз у поєднанні з граничним стали основою для широкого застосування неокласиками математичних методів дослідження, і, перш за все, диференційного обчислення.

2. Використання економічного моделювання, яке найчастіше здійснюється у двохвимірному просторі за допомогою графіків.

3. За неокласиками ринкова економіка буде функціонувати найкращим чином за умов надання кожному з її суб'єктів максимальної економічної свободи. На першому плані - приватна ініціатива, свобода приватного підприємництва, обмеженість державного регулювання. Ці цінності є головними умовами динамізму та ефективності суспільної системи.

4. У центрі уваги окрема фірма, окремий споживач, проблеми максимізації прибутку та мінімізації витрат, тобто те, що прийнято називати мікроекономікою. З 60-х pp. неокласична теорія починає виходити на макроекономічний рівень, вирішуючи питання ефективного функціонування економічних суб'єктів при мінімальному втручанні держави.

Примітка

1. Перш за все, економістами-неокласиками було доведено, що формування більшості показників товарно-грошового господарства відбувається під впливом змін факторів, безпосередньо пов'язаних із даними показниками. Ось чому результативні величини (ціни, доходи, витрати) слід досліджувати з позицій граничних прирощень, які відображають зазначені зміни. Цей методологічний прийом аналізу отримав назву маржиналізму (від англ. "marginal" - граничний). Згідно маржиналізму дослідження економічних явищ відбувається не лише у сталому, але й у постійно мінливому стані. Тобто, аналізу підлягає те, яким чином кожна наступна операція, здійснена за певний період, вплине на ціль, яку намагаються досягти. Дослідженню підлягає й те, наскільки грошових одиниць зросте дохід виробника (приріст доходу) у залежності від збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю (приріст витрат виробництва). Раціональний виробник повинен порівнювати ці величини і продовжувати пошук рішень, доки гранична вигода не зрівняється з граничними витратами. Саме у цьому випадку результат дій буде максимальним і мета раціонально діючого суб'єкта досягнута. (Історія економічних вчень [текст] : підручник / за ред. Тарасевича В.М., Петруні Ю.С.- К.: "Центр учбової літератури", 2013. - С.128-131).

25. Категоріальний апарат інституціональної економічної теорії

Етимологічно виникнення інституціонального напрямку в економічній теорії можна виводити із появи, застосування поняття "інститут". Ця понятійна абстракція набула сили домінуючої дефініції, яка дала назву та поштовх для формування цілого напрямку в економічній науці, оперування яким вважається більш природним у сучасному економіко-теоретичному лексиконі, ніж використання терміна "закон" чи "категорія" [1, с. 20].

Категоріальний апарат інституціонального напрямку в економічній теорії складається з достатньо різноманітного інструментарію. Ключовими категоріями дослідники виділяють наступні:

- інститут (правила, які обмежують поведінку економічних агентів і упорядковують взаємодію між ними, а також механізми примушення, що забезпечують дотримання даних правил)[2, с. 18];

- права власності (санкціоновані поведінкові відносини, що виникають між економічними агентами з приводу використання обмежених ресурсів і є винятковою прерогативою окремих індивідів або груп);

- трансакційні витрати ( 1) витрати, пов'язані із здійсненням операції, або альтернативні витрати, що виникають у разі нездійснення, що збільшує ефективність операції; 2) цінність ресурсів, використовуваних для планування, адаптації і контролю над виконанням поставлених завдань в різних структурах, що упорядковують відносини між економічними агентами, що обмінюються правами власності і свобод; 3) цінність ресурсів, використовуваних в ході рішення проблеми координації і розподільних конфліктів в рамках і з приводу "правил гри різного рівня (є на увазі інституціональне середовище і інституційні угоди);