РОЗДІЛ 1. БАЗОВІ ПОНЯТТЯ ТА КОНЦЕПЦІЇ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТА НЕОІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Примітки

1. Політична економія: Навч. посібник / К.Т.Кривенко, B.C. Савчук, О.О. Беляев та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001. - С42.

2. Гуманізація (лат. humanus - людяний, людський) виробництва - набуття виробництвом матеріально-технічних, організаційно-економічних та соціальних умов виробничої діяльності як творчої самореалізації людини. її основа полягає у зміні змісту та умов праці, насамперед її інтелектуалізації, поліпшенні екології довкілля, що безпосередньо пов'язане з удосконаленням техніки і технології виробництва (Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред.В.О. Рибалкіна, ВТ. Бодрова. - К.: Академвидав, 2004. - С26).

6. Мета виробництва та межа виробничих можливостей

Обмеженість ресурсів, а відтак, і факторів виробництва, на тлі постійно зростаючих і необмежених у своєму зростанні потреб (закон зростання потреб) примушує суспільство шукати шляхи найбільш ощадливого використання ресурсів. Поряд з цим на кожний даний момент суспільство має тільки певну сукупність факторів виробництва, здатних забезпечити виробництво необхідних благ. Усе це ставить перед суспільним виробництвом проблему вибору, в якому співвідношенні один до одного необхідно виготовляти конкретні блага.

Означена проблема в економічній літературі відома як проблема виробничих можливостей.

На рисунку зображено найпростішу модель гіпотетичної економіки, яка використовує власні обмежені природні й людські ресурси на виробництво лише двох товарів: засобів виробництва і предметів споживання. Кількість наявних ресурсів і рівень розвитку виробничих сил вважаються незмінними.

Рис. Крива виробничих можливостей

На вертикальній осі позначено кількість одиниць засобів виробництва (У), а на горизонтальній - предметів споживання (X).

Крива ЛБСБ називається межею виробничих можливостей. Будь-яка точка на цій кривій показує максимальну кількість одиниць засобів виробництва і предметів споживання, які виробляються при повному й ефективному використанні ресурсів у економіці.

Якщо всі ресурси вкласти у виробництво засобів виробництва, то вироблятимуться тільки засоби виробництва УЛ.

Якщо всі ресурси вкласти у виробництво предметів споживання, то буде вироблена тільки певна їхня кількість Хс.

Коли економіка країни перебуває в стані, якому відповідає точка Е чи будь-яка інша точка нижче кривої виробничих можливостей, то в економіці або є недовикористані ресурси, або вони використовуються неефективно.

Рух від стану F до, наприклад, стану N дає змогу виробити більше предметів споживання (XN>XF), водночас збільшуючи випуск засобів виробництва (УМ>УР). Точка G лежить вище межі виробничих можливостей країни, тому рівень виробництва, який відповідає цій точці, недосяжний при даному рівні розвитку виробничих потужностей. У стані В економіка виробляє УВ одиниць засобів виробництва і ХВ одиниць предметів споживання.

Точки В і С на кривій відповідають різним комбінаціям засобів виробництва та предметів споживання, які можуть бути вироблені при повному й ефективному використанні ресурсів.

Пересуваючись уздовж кривої з точки В у точку С, слід відмовитися від виробництва певної кількості одиниць засобів виробництва для того, щоб виробити додаткову кількість одиниць предметів споживання. Отже, ця модель ілюструє поняття альтернативної вартості.

Кількість одиниць товару, якою необхідно пожертвувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару, називається вартістю втрачених можливостей, або альтернативною вартістю.

Так, при переході з точки В у точку С ми відмовляємось від виробництва (У^УС одиниць засобів виробництва для того, щоб створити додатково (ХС-ХВ) одиниць предметів споживання. Нахил кривої, який визначається як відношення АУ/ДХ, де ДУ =УС -УВ а ДХ= ХС -ХВ, показує альтернативну вартість предметів споживання, виражену в одиницях засобів виробництва.

Як приймається рішення про доцільність зупинитися в точці С, тобто не продовжувати рух уздовж кривої? Одним з принципів прийняття рішення є граничний аналіз - технічний прийом, який використовується при прийнятті рішень стосовно максимізації чистого виграшу від певної дії. У даному разі таке рішення приймається, якщо віддача від виробництва додаткової одиниці предметів споживання є еквівалентною відносній вартості її виробництва, вираженій в одиницях випуску тих засобів виробництва, від яких ми відмовляємося. Тобто, згідно з логікою граничного аналізу, кращий вибір має задовольняти вимоги рівності вартості альтернативи і зростання корисності в результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції (у даному випадку - предметів споживання).

Граничний аналіз дає змогу з точки зору теорії розглянути процес прийняття оптимального рішення (як індивідуального, так і в суспільстві в цілому).