Розділ «3. Підготовка вчителя у вищому педагогічному навчальному закладі»

Середні показники читання

Експерименти свідчать, що цілеспрямоване навчання і-самонавчання дають змогу підвищити швидкість читання у 3-15 разів. Установлено, що чим швидше людина читає, тим швидше вона запам'ятовує прочитане. Швидкість читання є своєрідним каталізатором ефективного запам'ятовування. Швидкісне (інтенсивне) читання розглядають як засіб наукової організації інтелектуальної діяльності студента.

Швидкісне читання - швидке сприйняття інформації тексту з найкращим коефіцієнтом усвідомлення і засвоєння.

Існують три обов'язкові ознаки швидкісного читання: швидкість, розуміння, запам'ятовування. Швидкість читання студента має становити 300-350 слів за хвилину.

Підвищити швидкість читання можливо за дотримання таких умов:

1) усунення вад, якщо вони є (малий кут зору, внутрішня артикуляція, регресії у читанні, відсутність гнучкості в процесі читання, неуважне читання);

2) навчання правильної техніки читання (тренування 2-3 місяці по 1,5-2 год. на день). Для цього щодня потрібно читати одну-дві газети, один журнал за фахом і 50-100 сторінок будь-якої книжки;

3) виконання спеціальних вправ;

4) розвиток пам'яті (добре розвинута пам'ять робить читання раціональнішим і ефективнішим).

Культура читання охоплює не лише техніку самого читання, а й володіння технікою пошуку необхідних літературних джерел - користування бібліотечними каталогами, картотекою, довідково-інформаційними виданнями тощо, уміння працювати з книгою (робити необхідні записи, складати план прочитаного, конспект, формулювати тези тощо).

Покажчиком друкованих видань, які зберігаються у бібліотечному фонді, є каталог - перелік, список наявних у бібліотеці творів друку, який розкриває зміст фонду і сприяє його кращому використанню. Він складається з карток, у яких занотовані основні характеристики книги: шифр, який позначає місце зберігання книги в бібліотечному фонді і використовується для її швидкого знаходження працівниками бібліотеки; автор, назва, підзаголовкові дані та інша інформація.

Залежно від способу групування карток каталоги поділяють на алфавітні, систематичні та предметні.

В алфавітному каталозі картки групують в алфавітному порядку (прізвища авторів або назви творів відповідно до літерного складу початкових слів у бібліографічному описі літературних джерел).

Систематичний каталог розкриває фонд бібліотеки за змістом. У ньому всі описи друкованих видань розставляють за певними сферами знань (за таблицями УДК - універсальною десятковою класифікацією або ББК - бібліотечно-бібліографічною класифікацією), а всередині цих розділів - за прізвищами авторів або назвами книг в алфавітному порядку. Художня література не належить до жодного підрозділу УДК, тому бібліографічні картки художніх книг розміщують в алфавітному каталозі.

У предметному каталозі картки з бібліографічним описом різних видів друкованої продукції групують за змістом, а не за галузями знання, як у систематичному каталозі. Цим каталогом послуговуються в тому разі, коли потрібно знайти літературу з конкретної теми, але назви книг і автори невідомі. Цей вид каталогу є необов'язковим для всіх бібліотек.

Генеральна систематична картотека (ГСК) - це картотека статей, у якій подано статті з газет, журналів, збірників, книг у систематично-алфавітному порядку (за таблицями УДК або ББК).

Бібліографічні покажчики, списки літератури відображають фонд бібліотеки за змістом. Це універсальні, тематичні галузеві (як поточні, так і ретроспективні) покажчики, списки нових надходжень до бібліотеки або картотеки рецензій.

Для одержання літератури в бібліотеці студент заповнює спеціальну картку - читацьку вимогу, де вказує шифр книги, прізвище автора, назву і місце видання, своє прізвище та ім'я. Після виконання працівниками бібліотеки замовлення на літературу студент починає роботу з книгою.

Робота з книгою передбачає написання:

- бібліографії (чіткий запис даних про книгу, її автора, назву, місце видання і видавництво, рік видання, кількість сторінок, серію тощо);