Розділ «УОСОБЛЕННЯ УКРАЇНИ»

Боготечной звезде была еси подобна святая Великомученица Варвара.

Акафист св. Варваре

ВЕЛИКЕ ТРИПІЛЛЯ І БЛАГОСЛОВЕННИЙ ТАРАС

Стоїть душа перед усім святим. Т. Шевченко

— Українській нації, — якось зауважив Гуру, — притаманні досить унікальні риси. Насамперед, це так званий триполізм, обожнення українцями свого національного пророка Т. Шевченка і, нарешті, козацька домінанта вашого менталітету. Ви розумієте?

— Пробачте, Самдене, але я навіть слова такого не чув: «триполізм».

— Згоден, це мій власний термін — від слова «Трипілля», «Трипільська культура». До речі, Юрію Михайловичу, а ви знаєте скільки українців живе нині на земній кулі? Приблизно 75 мільйонів. З них на своїй історичній батьківщині мешкає менше половини. Інші де?

— По всій Землі, — сказав я.

— Тут ви й помиляєтесь. З 42–43 мільйонів українців, що мешкають за межами України, 90 відсотків живуть не «по всій Землі», як ви говорите, а в чітко локалізованих ареалах північної та південної півкуль. Гляньте: північна півкуля — це Кубань, південь Воронезької області, степовий Алтай, чорноземні степи Приамур'я, південь Канади, північ США. Південна півкуля — Аргентина, північ Австралії, частина Південної Африки. Це ж райони найкращих степових чорноземів і помірного клімату, тобто кращих на всій Землі умов для хліборобства!

І в самій Україні — майже третя частина найкращих чорноземів світу, та й у районах, про які йшла мова, — майже дві третини. Цілком спонтанно українці заселили й освоїли практично всю хліборобську смугу обох півкуль Землі з найкращим для зернового господарства кліматом. Чи випадково це? Ні. Планомірно? Також ні. Гадаю, що й самі українці цього не усвідомлюють.

Спрацьовують український архетип, підкоркова свідомість, які йдуть від славетної Оратанії, Трипільської культури, значення яких для людства ще не оцінено як слід. Я вже говорив, що на землях України народилась аграрна технологія виробничого типу, без якої не було б сучасної цивілізації. І технологія ця — дітище пращурів вашого народу. І цей «триполізм, ця пам'ять, цей інстинкт землероба — годувальника людства — в мозку українців. Його не могли витруїти ніяка міська культура, ніякий Мешех…

Український триполізм — явище ментальне, як єврейський сіонізм чи японський «фудзіямізм». Гора Сіон — не лише підвищення в Палестині, вона й у душі кожного єврея, як Фудзі — не лише вулкан, а «світоч японської душі». Я кажу не про крайній талмудистський сіонізм, а про здорове відчуття духовної батьківщини, яким пишаються євреї всього світу. Так от, «відчуття Трипілля», підсвідоме відчуття своєї Аратти, цієї хліборобської «Палестини», — в крові українців.

— Ну а національне божество? Це що таке?

— А ким є для українців Тарас Шевченко? Відвідуючи Почаївську лавру, я побував у навколишніх селах. І що ж? У кутках українських хат, оповиті рушниками, висять портрети Тараса. Наче ікони…

У духовній історії України феномен Тараса Шевченка — дуже важливий, переломний момент. 3 Шевченка, його Кобзаря почалося відродження народу. Шевченко — це нація, її адсорбент; Кобзар уособлює весь український менталітет, як крапля роси відбиває світ. Будь-яка важлива риса душі українця відображена у віршах і поемах Тараса. Тарас для українців — це не те, що Шекспір для англійців чи Пушкін для росіян. Він душа народу в прямому розумінні цього слова. І це не потрібно доводити українцям.

З Тараса почалося саме розуміння народу як «сім'ї єдиної». А його геніальне послання: «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» Ніхто краще не сказав про націю. І менталітет самого Шевченка — менталітет Батька нації.

Українці втрачали державність, втрачали і мову (є велика частка правди в тому, що Україна і нині говорить не своєю, а «московською» або, в кращому випадку, «подвійною» мовою). Але вони народили і бережуть свого Тараса — охоронця нації, її душі. Коли я читаю Гегеля про те, що історичними можуть вважатися ті народи, які мають свою державність, я думаю: ви, німці, державність маєте, але у вас немає свого національного божества. Українці його мають, і в цьому запорука їх мовного, культурного, державного відродження, їх незнищенності.

Якщо брати історію духовного розвитку (а вона набагато важливіша політичної історії!), то українці можуть сказати німцям: «Пробачте і посуньтесь».

— Шевченко, напевно, подвійного народження, за вашою термінологією? — спробував я уточнити.