У 2003 р. в Україні прийнято два стандарти, що регулюють діяльність суб'єктів готельного бізнесу - "Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги" і "Послуги туристичні. Класифікація готелів". Основна мета введення національних стандартів - гармонізувати національне законодавство з європейським, визначити зміст термінів і визначень, зорієнтувати власників готелів на дотримання єдиних норм у функціонуванні готелів.
До введення нових стандартів в Україні діяло спільне для пострадянського простору "Положення про віднесення готелів до розряду, а номерів до категорій" разом з Прейскурантом № К-05 на послуги готелів. Згідно цього стандарту, що опублікований у 1979 р. та з доповненням у 1984 р. готельні заклади в залежності від рівня комфорту номерів, комунальних послуг, розвитку служб обслуговування (громадського харчування, побуту, торгівлі, зв'язку), розмірів і типів громадських приміщень, поділялись на категорії "Люкс", "Вища А", "Вища Б", "Перша", "Друга", "Третя", "Четверта"; мотелі - "Вища А", "Вища Б", "Перша", "Друга", "Третя". Атестація готелів здійснювали міністерства і відомства у підпорядкуванні яких вони перебували.
У 1991 р. Державним Комітетом України із житлово-комунального господарства видані Рекомендації "Про порядок віднесення комунальних готелів України до міжнародної класифікації" № Р204 Україна 235-91. Мета уніфікації пов'язувалась з необхідністю наблизити національні стандарти у готельній сфері відповідно з діючими міжнародними стандартами. Згідно із нововведеннями, готелі класифікувались у зірковій системі за чотирма категоріями. Одночасно з міжнародними принципами класифікації готелів використовувалась традиційна система розрядів, встановлена у відповідності з "Положенням про віднесення готелів до розрядів і номерів у готелях до категорій". Обов'язкова умова відповідності готелю міжнародній класифікації стосувалась дотримання "Загальних вимог". Дотримання норм "Загальних вимог" було підставою для отримання певної категорії у системі зірок.
У 1994 р. Державний Комітет України по туризму видав "Положення про державну атестацію і перереєстрацію готелів, мотелів, кемпінгів, туристських баз і комплексів, а також підприємств громадського харчування України, які приймають і обслуговують туристів". Із введенням цього Положення вводилась європейська система класифікації із використанням зірок.
Одночасно, у 1994 р. в Росії розробляється згідно європейського стандарту ГОСТ Р50645-94 "Туристсько-екскурсійне обслуговування. Класифікація готелів". У 1995 р. Міжнародною Радою по стандартизації, метрології і сертифікації, що діяла в межах СНД цей стандарт було прийнято для використання у державах - членах СНД. В Україні цей стандарт було введено у використання 1 січня 1997 р.
Введений в Україні ГОСТ Р50645-94 "Туристсько-екскурсійне обслуговування. Класифікація готелів" встановлював класифікацію готелів (мотелів) різних організаційно-правових форм місткістю більше 10 номерів, за винятком приватного житлового сектора. Основні вимоги до готелів у процесі проведення класифікації стосувались матеріально-технічного забезпечення, номенклатури і якості пропонованих послуг, рівня обслуговування. Готелі класифікувались за п'ятьма категоріями, мотелі - за чотирма.
Стандарт "Засоби розміщення. Загальні вимоги" введений у 2003 р. в Україні вперше регламентує вимоги до матеріально-технічної бази засобів розміщення, наданих послуг з урахуванням параметрів, висунутих ВТО. Відповідно до нового стандарту, засоби розміщення поділяються на колективні та індивідуальні. До перших належать готелі та аналогічні їм засоби розміщення. До других - кімнати, орендовані у сімейних будинках, і житло, орендоване в приватних осіб або через агентства, а також неосновне особисте житло, що надається безплатно родичам і знайомим.
У національному стандарті викладено основні вимоги щодо таких загальних характеристик як - архітектурно-будівельне, інженерно-технічне, довідково-інформаційне забезпечення, вимоги до персоналу - типові для готелів будь-якої категорії. Зокрема, у готелях необхідно передбачити:
- архітектурно-будівельні проекти готелів і їх обладнання повинні відповідати будівельним нормам та вимогам стандарту Санин 42-1212-4719;
- зручні під'їзні шляхи, забезпечити дорожні знаки та вимощення пішохідних доріжок;
- прилегла територія повинна бути упорядкована та озеленена, добре освітлена;
- майданчик з твердим покриттям для короткотермінового паркування автотранспорту;
- довідково-інформаційні стенди із зазначенням назви засобу розміщення та категорії, а також інформації стосовно виконавців послуг, режиму роботи та переліку послуг, що надаються, повинна розміщатись при вході на територію та/або в приміщення.
Засоби розміщення згідно обладнання інженерно-технічними системами повинні забезпечувати:
- освітлення у житлових та громадських приміщеннях - природне та штучне, у коридорах цілодобове;
- систему електропостачання підведену до житлових приміщень, електричні розетки повинні бути промарковані із зазначенням напруги;
- холодне й гаряче водопостачання і каналізацію цілодобово; у районах із перебоями у водопостачанні, необхідно забезпечити мінімальний запас води не менше ніж на одну добу та підігрів води;
- опалення із підтримуванням температури повітря у житлових приміщеннях в межах 18 - 22 °С;
- вентиляцію, що забезпечує циркуляцію повітря і запобігає проникнення сторонніх запахів у житлові приміщення;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Готельний бізнес» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „2.4.4. Класифікація готельних підприємств в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.