Розділ «Тема 4 ЗАКОНИ МОВИ. ПРАВИЛА РИТОРИКИ»

"Красномовство є мистецтво управляти умами ".

Платон

4.1. Закони мови і правила риторики.

4.2. Індукція і дедукція в риториці.

4.3. Фактура мови і структура мови.

4.1. Закони мови і правила риторики

4.2. Індукція і дедукція в риториці

4.3. Фактура мови і структура мови

Беручи до уваги античну практику, можна зазначити, що, крім державної та правової ораторської мови, про яку Аристотель написав трактат "Риторика", система мови як єдине ціле мала таку структуру:

1) дописьменна усна мова, діалог побутовий, чутка, фольклор;

2) літературна усна мова, ораторика, показова мова, судова мова, дорадча мова, сценічна мова, гомілетика, діалектика, навчальна мова;

3) письмова мова, лист, документи, література.

Така система мови - це історичне поєднання в одній синхронії двох етапів розвитку мови: дописьменного і письмового. Це можна уявити таким чином: дописьменна усна мова - винахід листа - введення нової фактури мови - усно-письмова літературна мова і її різновиди - писемність і література.

Твір слова є наслідком складної розумової праці, що об'єднує задум і розробку думки шляхом синтезу задуму зі словом і здійснення вислову.

Словесні твори створюються на основі визначеного матеріалу з використанням знакового інструментарію. Внаслідок цього особливим поняттям теорії словесності є мовна фактура.

Мовна фактура - це особливе знаряддя мови, його взаємовідношення з матеріалом мови.

Мовна фактура може бути штучною та природною. Природна мовна фактура - апарат артикуляції людини, яка у процесі навчання адаптується для створення, отримання і розуміння творів слова. Штучні мовні фактури - це рукопис, друк, електронні засоби створення мови.

Вислови за фактурою мови поділяються на усні, письмові, друкарські і продукти масової комунікації.

Фактури усної і письмової мов різні як з точки зору фізично визначеної зовнішньої сторони, що враховує коливання повітря або письмові знаки, так і з боку психофізичних дій людини. У письмовій (на відміну від усної) органами мови є не органи артикуляцій, а очі та руки, які створюють і прочитують письмові знаки, а також письмовий текст. Між письмовою і усною мовами утворюється усна або усно-письмова літературна мова.