Розділ «139»

Мені подобається Шерлок Голмс, але не подобається сер Артур Конан Дойл, який написав оповідання про Шерлока Голмса. Це тому, що він не був схожий на Шерлока Голмса й вірив у надприродне. А коли він зістарився, то приєднався до Спілки спіритуалістів, отже, він вірив, що з мертвими можна розмовляти. Це тому, що під час Першої світової війни його син помер від грипу, а сер Артур Конан Дойл все одно хотів із ним спілкуватися.

А 1917 року сталася одна визначна подія під назвою Інцидент із Феями з Коттінглі. Дві кузини, одну з яких звали Френсіс Ґріффітс, і їй було 9 років, та Ельзі Райт, якій було 16 років, сказали, що інколи вони гралися з феями біля струмка під назвою Коттінглі-Бек, і за допомогою камери батька Френсіс вони зробили 5 знімків з феями, на кшталт:

Але це були не справжні феї. Це були малюнки на папері, які кузини вирізали й поприпинали булавками, оскільки Ельзі дуже добре малювала.

Гарольд Снеллінг, який був експертом з підроблених фотографій, сказав:

«Ці танцюючі фігури не з паперу й не з тканини, їх не домальовано на тлі фотографії, але що вражає мене найбільше, так це те, що фігури рухалися під час того, як робився знімок».

Але він сказав дурницю, оскільки папір міг би рухатися під час того, як робився знімок, а час експонування був дуже довгий, оскільки на тлі фотографії видно невеликий водоспад і потік води зовсім розмитий.

Потім сер Артур Конан Дойл дізнався про ці фотографії, написав статтю до журналу під назвою «Стренд» і заявив, що він вірить у автентичність знімків. Але він також сказав дурницю, оскільки якщо поглянути на фотографії, то можна побачити, що ті феї дуже схожі на фей, яких малювали в старих книжках, що в них є крила, сукні, гетри й черевики, а це схоже на те, якби на землю прилетіли інопланетяни й вони були би схожі на далеків з «Доктора Хто», або на імперських штурмовиків із Зірки Смерті в «Зоряних війнах», або на маленьких зелених чоловічків, яких малюють у мультиках про прибульців.

А 1981 року чоловік на ім’я Джо Купер узяв інтерв’ю в Ельзі Райт і Френсіс Ґріффітс і написав статтю до журналу під назвою «Анексплейнд», і Ельзі Райт сказала, що всі 5 фотографій були підроблені, а Френсіс Ґріффітс підтвердила, що 4 були підроблені, а одна справжня. Вони сказали, що Ельзі змалювала фей із книжки під назвою «Подарункова книжка принцеси Мері» Артура Шепперсона.

І це доводить, що інколи люди хочуть вірити в дурниці й не хочуть знати правду.

А також це доводить, що працює така річ, як лезо Оккама. Лезо Оккама — це не те лезо, яким голяться чоловіки, а закон про те, що:

«Entia non sunt multiplicanda praeter necessitatem».

Це латинський вислів, який означає

Не варто примножувати сутності без крайньої на те потреби.

А це означає, що вбивця зазвичай буває знайомий з жертвою, що феї — це малюнки на папері, а з мертвими людьми розмовляти не можна.