Розділ «137»

Наступного дня Батько сказав, що йому дуже шкода, що він мене вдарив, і він зробив це ненавмисне. Він переконався, що я промив собі подряпину на щоці «Деттолом», аби її продезінфікувати, а потім наклав на неї пластир, аби з неї не текла кров.

Тоді — оскільки то була субота — він сказав, що повезе мене на екскурсію, аби показати, що йому справді дуже шкода й що ми поїдемо до зоопарку «Туайкросс». Тож він зробив мені кілька сендвічів із білим хлібом, помідорами, латуком, шинкою та полуничним джемом, оскільки мені не подобається купувати їжу в незнайомих місцях. І він запевнив, що все буде добре, оскільки в зоопарку буде мало людей, бо згідно з прогнозом погоди мав піти дощ, і це дійсно було добре, тому що мені не подобаються натовпи, але подобається, коли дощить. Тож я пішов і взяв свого дощовика оранжевого кольору.

Потім ми поїхали до зоопарку «Туайкросс».

До того часу я ніколи не був у зоопарку «Туайкросс», і я не зміг розробити собі маршрут перед тим, як ми туди дісталися, тож ми купили путівник в інформаційному центрі, а потім обійшли весь зоопарк, і я вирішив, які тварини мені сподобалися найбільше.

Ось тварини, які сподобалися мені найбільше:

1. РЕНДІМЕН — так звати найстарішу Червонопику Чорну Мавпу-Павука (Ateles paniscus paniscus), яка коли-небудь жила в неволі. Рендімену 44 роки, тобто він одного віку з Батьком. Раніше його тримали в зоомагазині, а навколо його талії був одягнений металевий обруч, як у книжках про піратів.

2. ПАТАГОНСЬКІ МОРСЬКІ ЛЕВИ, яких звуть Диво й Зірка.

3. МАЛІКУ — це Орангутанг. Він мені сподобався, оскільки лежав у чомусь на кшталт гамака, зробленого із зелених смугастих штанів від піжами, а на синій пластиковій табличці біля клітки було написано, що він сам зробив цей гамак.

Потім ми зайшли в кафе, і Батько замовив камбалу зі смаженою картоплею, яблучний пиріг із морозивом і чайник чаю з бергамотом, а я їв свої сендвічі й читав путівник по зоопарку. Тоді Батько сказав:

— Крістофере, я тебе дуже сильно люблю. Ніколи цього не забувай. І я знаю, що інколи в мене зриває дах. Я знаю, що серджуся. Я знаю, що кричу. І знаю, що не повинен цього робити. Але я так поводжуся тільки тому, що боюся за тебе, бо не хочу, аби ти нажив собі лиха, не хочу, щоби тобі було боляче. Ти мене розумієш?

Я не знав, чи розумів його. Тож я відповів:

— Я не знаю.

— Крістофере, ти розумієш, що я тебе люблю? — спитав тоді Батько.

— Так, — відповів я, оскільки якщо ти когось любиш, то допомагаєш йому не нажити лиха, піклуєшся про нього й не брешеш йому, а Батько допомагає мені, коли в мене бувають неприємності, як то коли я потрапив до поліцейського відділка, і він піклується про мене, бо готує мені їсти, і він ніколи мені не бреше, а це означає, що він мене любить.

Потім Батько підняв праву руку й розвів віялом пальці, і я підняв ліву руку й розвів віялом пальці, і ми торкнулися пучками.

Потім я дістав зі своєї сумки аркуш паперу й накреслив карту зоопарку по пам’яті, як вправу. Ось який вигляд мала ця карта:1011

1 Лангур — це Мавпа Старого Світу.

2 Куон — це Індійський Дикий Собака, і він схожий на лиса.