Розділ «109»

Того вечора я трохи пописав свою книжку, а наступного ранку взяв її з собою до школи, щоби Шивон змогла її почитати й сказати, чи я не наробив орфографічних та граматичних помилок.

Шивон прочитала книжку під час уранішньої перерви, коли вона, як завжди, сиділа з іншими викладачами в кутку ігрового майданчика за чашкою кави. Після вранішньої перерви вона прийшла, сіла біля мене й сказала, що вона прочитала уривок, у якому йшлося про мою розмову з місіс Александер.

— Ти розповів про це батькові? — спитала вона.

— Ні, — відповів я.

— Ти збираєшся розповісти про це батькові? — спитала вона.

— Ні, — відповів я.

— Добре. Як на мене, Крістофере, так буде краще, — погодилася вона, а потім додала: — Ти засмутився, коли дізнався про це?

— Дізнався про що? — спитав я.

— Ти засмутився, коли дізнався, що в твоєї мами й містера Шиєрса був роман? — пояснила вона.

— Ні, — відповів я.

— Ти не брешеш, Крістофере? — спитала вона.

— Я ніколи не брешу, — відповів я.

— Я знаю, Крістофере. Просто інколи нас щось засмучує, але ми не хочемо говорити іншим людям, що нас це засмучує. Нам хочеться тримати це в таємниці. А інколи нам буває сумно, але насправді ми не усвідомлюємо, що нам сумно. Тому й кажемо, що все гаразд. Але насправді це не так, — сказала вона.

— Я не засмутився, — повторив я.

— Якщо тобі стане через це сумно, то я хочу, аби ти пам’ятав, що завжди можеш прийти до мене й поговорити про це. Я гадаю, якщо ти зі мною поговориш, тобі може стати легше. А якщо тобі не буде сумно і ти все одно захочеш зі мною поговорити, то також приходь. Ти зрозумів? — спитала вона.

— Зрозумів, — відповів я.

— Добре, — сказала вона.

— Але я не засмутився. Оскільки Мати померла. І оскільки містер Шиєрс більше тут не живе. Тож я би засмучувався через те, чого не існує. А це дурниці.

Протягом першої половини дня я займався математикою, а на ланч відмовився від кішу, оскільки він був жовтий, але взяв моркву, горошок і багато томатного кетчупу. А на десерт я взяв крамбл з чорницею та яблуками, але без тіста, оскільки воно також було жовте, тому я попросив місіс Девіс прибрати тісто перед тим, як накладати крамбл мені в тарілку, оскільки немає значення, якщо різні типи їжі торкаються один одного перед тим, як вони власне опинилися на моїй тарілці.