Розділ «ЛЕКЦІЯ 2. Біологічне значення, загальний план будови і властивості нервової системи»

1. Орієнтувальні площини тіла

Відносно площин розрізняють такі розташування частин тіла (рис. 19):

o бічне, або латеральне, - ближче до бічних поверхонь тіла відносно серединної площини;

o присереднє, або медіальне, - ближче до серединної площини, протилежне бічному, або зовнішньому;

o переднє, або вентральне, - ближче до передньої (вентральної) поверхні;

o заднє, або дорзальне, - ближче до задньої поверхні тіла відносно лобової площини;

o верхнє, або краніальне, - ближче до головного кінця тіла відносно горизонтальної площини;

o нижнє, або каудальне, - ближче до хвостового кінця тіла відносно горизонтальної площини.

Рис. 19. Лінії перетину умовних площин тіла людини (супінація (А) і про нація (Б) верхніх кінцівок): б, в - вид спереду, збоку і зверху: 1 - серединна стрілова; 2, 3 - бічні стрілові; 4, 5, 6 - лобові; 7, 8, 9 - горизонтальні (за Свиридовым О. І., 2001)

2. Біологічне значення нервової системи (systems nervosum)

3. Загальний план будови нервової системи

4. Будова і функції нейрона

Основною структурною і функціональною одиницею нервової системи - є нейрон (від грец. neuron - нерв). Це складно побудована нервова клітина, яка сприймає, переробляє подразнення і передає їх до різних органів тіла (рис. 20).

Подібно до інших клітин організму, нейрони мають клітинне тіло (перикаріон) за центрально-розміщеним ядром і численними структурами, що забезпечують життєдіяльність клітини. Хоча тіло нейрона містить ядро, ця клітина не здатна до поділу та розмноження, на відміну від клітин організму. Ядро нейрона - велике, кругле, з перевагою еухроматину, містить одне, рідше 2-3 великі ядерця. Ці особливості відображають високу активність процесів транскрипції в ядрі нейрона. Посилення цієї активності звичайно супроводиться збільшенням об'єму (і кількості) ядерець. У жінок біля ядра часто виявляється тільце Барра - одна конденсована Х-хромосома. Будь-яке ушкодження тіла нейрона може призвести до дегенерації та загибелі цієї клітини. Нейрон містить тільця Ніссля - це гранули, які забезпечують біосинтез білків, що необхідні для функціонування нейрона. Мітохондрії розсіяні у тілі та відростках нейрона і містять ферменти, що забезпечують процеси клітинного дихання і продукцію енергії.

Рис. 20. Схема нейрона (за Дорлінг Кіндерслі, 2003)

1 - тіло клітини з ядром; 2 - аксон; 3 - нервове волокно; 4 - дендрит

В цитоплазмі нейрона добре розвинена гранулярна ендоплазматична сітка, представлена скупченнями паралельно розміщених цистерн, що під світловим мікроскопом має вигляд своєрідної смугастості, яку називають тигроїдом, або субстанцією Ніссля чи базофільною субстанцією. Базофільна субстанція є показником функціонального стану нейрона. Вона може зникати при виснаженні нервової клітини, а потім відновлюватися. В нейроплазмі перикаріона добре розвинений комплекс Гольджі (вперше описаний саме в нейронах) з великою кількістю диктіосом, розташованих зазвичай навколо ядра.

Тільця Ніссля містять велику кількість рибосом. Нейрони містять нейрофібрили, які беруть участь в проведенні нервового імпульсу. Мають короткий життєвий цикл, але швидко оновлюються. Лізосомальний апарат володіє високою активністю, аутофагією, забезпечує постійне оновлення компонентів цитоплазми нейрона. В нейроплазмі можуть бути включення вуглеводів (глікоген), пігменти (ліпофусцин, меланін) та секрети (в нейросекреторних клітинах).

Плазмалема нейрона володіє здатністю генерувати і проводити нервовий імпульс. її інтегральні білки функціонують як іонно-вибіркові канали і як рецепторні білки, що викликають реакції нейронів на специфічні стимули. Іонні канали можуть бути відкритими, закритими або інактивованими. Перехід каналів із закритого стану у відкритий регулюється мембранним потенціалом, зумовленим вибірковою проникністю для різних іонів (К+, Na+).