Розділ «2. Діти із захворюваннями нервової системи»

У центральній та периферичній нервовій системі можуть виникати різні патологічні процеси. Серед таких процесів розрізняють запальні, обумовлені бактеріями або вірусами. Інфекційні ураження нервової системи об'єднують під назвою нейроінфекції. Вибірковість ураження мозку при нейроінфекціях обумовлена так званим нейрон-тропізмом інфекційно-токсичних агентів. Термін "нейрон-тропізм" означає спорідненість інфекційного збудника з нервовою клітиною. Нейрон-тропізм вірусів визначається подібністю будови РНК вірусу і нервової клітини. Це дає можливість проникнення вірусу до клітини, що призводить до порушення внутрішньоклітинного обміну або загибелі нейрона. В розвитку інфекційних захворювань важливу роль відіграє зміна проникності стінки судин, стан оболонок головного і спинного мозку, особливості імунно-біологічних захисних властивостей організму. Внаслідок порушення циркуляції крові і спинномозкової рідини спостерігаються зміни обміну речовин у тканинах мозку і розвивається набряк. З розвитком набряку з'являються загальномозкові симптоми, які випереджають виникнення оперу кованих симптомів порушення мозку. До симптомів відносять: головний біль, запаморочення, блювота, судоми, втрата притомності. Перебіг інфекційного захворювання нервової системи буває миттєвим і призводить до смерті в перші години захворювання. В більшості випадків у перебігу інфекційних захворювань виділяють гострий період відновлення порушених функцій і резидуальний період хвороби, тобто період наслідків. Іноді хвороба може мати затяжний або хронічний перебіг. Процес нейроінфекційного процесу пов'язаний з імунолічними змінами у нервовій системі, які розвиваються під час гострої стадії хвороби. Ці зміни пов'язані з утворенням алергій. Інфекційні захворювання нервової системи призводять до стійких порушень слуху, зору, мовлення, інтелекту.

Менінгіт (від грец. - мозкова оболонка) - запалення мозкових оболонок головного і спинного мозку. Причиною захворювання є проникнення бактерій, вірусів, найпростіших. Розрізняють первинні та вторинні менінгіти. Під час первинного менінгіту запалення мозкових оболонок не спричиняє захворювання інших органів. Вторинні менінгіти виникають як ускладнення інших захворювань. До таких захворювань відносять запалення порожнини середнього вуха, гнійні процеси на обличчі та голові, черепно-мозкові травми, туберкульоз, епідемічний паротит тощо. Головний біль обумовлений токсичним і механічним подразненням рецепторів мозкових оболонок. Головний біль може супроводжуватись блювотою, яка виникає раптово. Хворому неприємні дотикові подразнення, зорові та слухові дії. В основі загальної гіперестезії лежить механічне подразнення чутливих корінців спинних і черепних нервів. Характерна поза хворого на менінгіт: голова закинута назад, тулуб витягнутий, живіт втягнутий, руки зігнуті, притиснуті до грудей, ноги підтягнуті до живота. Таке положення хворого є наслідком рефлекторного тонічного напруження м'язів (рис. 65).

Рис. 65. Менінгіальні симптоми (за Бадаляном Л. О., 1982):

а) поза хворого менінгітом;

б) напруження м'язів потилиці і верхній симптом Брудзинського;

в) симптом Керніга і нижній симптом Брудзинського.

Найбільш постійна і обов'язкова ознака менінгіту - запальні зміни у спинномозковій рідині, що характеризуються збільшенням кількості клітин і вираженим збільшенням білка. Залежно від характеру запального процесу і змін у спинномозковій рідині, менінгіти поділяють на гнійні і серозні. Гнійні менінгіти спричиняються бактеріями - менінгококом, пневмококом, стафілококом, стрептококом, кишковою паличкою, протеєм тощо. При гнійних менінгітах мозкові оболонки просякнуті серозно-гнійним вмістом. Запалення може розповсюджуватися на оболонки і спинних і черепно-мозкових нервів, внутрішню оболонку мозку. Менінгіальний синдром при гнійних менінгітах розвивається на фоні виражених ознак інтоксикації, тобто отруєння продуктами життєдіяльності бактерій. До ознак відносять: часте дихання і серцебиття, відсутність апетиту, ціаноз носо-губного трикутника, кволість хворих.

Вторинні форми гнійних менінгітів супроводжуються: дихальною недостатністю, спричиненою пневмококами, тяжкою діареєю (пронос) і ексікоз (обезводнення), при зараженні кишковою паличкою. Можуть спостерігатися шкірні висипи, які можуть бути наслідком токсичного

парезу дрібних судин шкіри та їх бактеріальній емболії. У крові хворих спостерігається збільшення лейкоцитів (до 30 тисяч і більше), підвищення швидкості зсідання еритроцитів (ШЗЕ), кількість клітин - до 70-100 % нейтрофіли.

Після гнійного менінгіту у хворих дітей може спостерігатися збудливість і нестабільність нервової системи, порушення концентрації уваги. При порушенні лікування може спостерігатися розвиток гідроцефалії (від грец. - вода, - голова) - водянка мозку, надмірність спинномозкової рідини у порожнині черепа. Близько 20% дітей, які перенесли гнійний менінгіт, мають осередкове ураження нервової системи: епілептик-формні судоми, косоокість, парези лицьового нерва, глухота, вегетативно-обмінні розлади, порушення рухів, затримка психічного розвитку.

Серозні менінгіти спричиняються вірусами, які характеризуються підвищенням внутрішньочерепного тиску, блювотою, головним болем, збудженням.

Спинномозкова рідина витікає краплями або течією. У складі спинномозкової рідини спостерігаються лімфоцити.

У дитини, яка перенесла менінгіт, заняття не повинні бути тривало одноманітними, необхідно чергувати розумову та фізичну діяльність.

Енцефаліти (від грец. - головний мозок) - запалення головного мозку. Під цією назвою об'єднують групу захворювань, які спричиняються різними збудниками. У розвитку цих захворювань важливу роль відіграє зміна імунологічної реактивності організму. Енцефаліти поділяють на первинні і вторинні (рис. 66)

Рис. 66. Енцефаліт (за Дорлінг Кіндерслі, 2003)

Первинні енцефаліти спричиняються нейротропними вірусами, які безпосередньо проникають у нервову систему і руйнують її. До таких енцефалітів відносять: епідемічний, кліщовий, комариний. Сюди ж відносяться енцефаліти, спричинені проникненням вірусів поліомієліту, простого герпесу. Ці форми патологій зустрічаються у дітей раннього віку.

Вторинний енцефаліт є ускладненням таких інфекційних захворювань як кір, вітряна віспа, токсоплазмоз, і може розвиватися після профілактичних щеплень.

При всіх формах енцефаліту в гострому періоді наступають запальні зміни мозку. Ці зміни виявляються у вигляді набряку, підвищення кровонаповнення судин, дрібних крововиливів, руйнування нервових клітин.

У змінених тканинах мозку формуються стійкі порушення у вигляді розростання елементів сполучної тканини, утворення порожнин, рубців кіст (кіста - загальна порожнина, обмежена оболонкою і заповнена рідиною).