Розділ «ПРИМІТКИ»

Восени 1919 p. в кам'янешьподільських газетах «Народна воля» і «Трудова громада» були надруковані перші сатиричні фейлетони П. М. Губенка — «Демократичні реформи Денікіна», «Про велике чортзнащо», «Антанта», «Художня критика» та ін. (всього бібліографи зафіксували 21 публікацію). Кілька з них, як зразок ранньої творчості, включалися до посмертних видань цого вибраних творів.

З квітня 1921 р. П. М. Губенко працює в редакціях газет «Вісті ВУЦВК» і «Селянська правда». На цей час припадає і початок активної діяльності його як фейлетоніста й одного з зачинателів сатирикогумористичного жанру в українській радянській літературі. 22 липня 1921 р. під надрукованою в «Селянській правді» усмішкою «Чудака, їйбогу!» він уперше поставив псевдонім «Остап Вишня», що в скорім часі на Україні і загалом у Радянському Союзі став одним з найпопулярніших літературних імен. Так, тільки в 1923 р. Остап Вишня надрукував у газетах «Вісті ВУЦВК», «Селянська правда» та інших понад двісті п'ятдесят творів.

Книжковий дебют письменника припадає на 1923 p., коли вийшли збірки «Марк Твеи — Остап Вишня. Сільськогосподарська пропаганда» та «Діли небесні» (обидві в серії гумору та сатири «Бібліотеки «Книгоспілки», відповідно № 1 і № 4). В наступні роки виходять численні його збірки, зокрема «Вишневі усмішки (сільські)», «Кому веселе, а кому й сумне (Гуморески про культурне будівництво)», «Літературні усмішки», «Реп'яшки» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925).

Чимало збірок витримало кілька видань, якот. «Діли небесні» — б, «Українізуємось» — 5, «Вишневі усмішки (сільські)» — 4 тощо. Двома виданнями вийшли усмішки в чотирьох томах (1928, 1930). Найповніше прижиттєве видання в повоєнний період — «Твори в двох томах» (1956).

Зпоміж багатьох посмертних видань творів Остапа Вишні варто назвати, зокрема, «Фейлетони 1956 року» (1957) і «Привіт! Привіт!» (1957), до яких ввійшов ряд доти не друкованих у збірках письменника творів.

У 1963–1964 pp. здійснено найповніше семитомне видання, творів Остапа Вишні, де представлено чимало усмішок і фейлетонів, друкованих раніше тільки на сторінках періодичної преси (упорядники Ф. Маківчук і В. О. ГубенкоМаслюченко; примітки І. М. Дузя). Пізніше, в 1974–1975 pp., на основі цієї праці видано твори письменника в п'яти томах (упорядник В. О. ГубенкоМаслюченко, примітки I. M. Дузя).

Твори Остапа Вишні постійно привертали увагу російських перекладачів, видавництв, періодичних видань, користувались заслуженим визнанням російськомовного читача. В 1926 р. вийшла перша збірка письменника російською мовою «Рассказы» в «Юмористической иллюстрированной библиотске журнала «Смехач». Пізніше виходять, зокрема, збірки: «Вишневые усмешки крымскке», «Моя автобиография», «Туристи», «Украинский юмор», «Ярмарка» (1927), «Украинизуемся» (1928), «Ульїбки Вишни» (1929). У повоєнний період з'являються прижиттєві видання «Избранное» (1951), «Рассказы и фельетоньї», «Юморисхические рассказы» (1953), «Дикий гусь» (1954), «Избранное» (1955) та ін. Не спадає інтерес до творчої спадщини письменника після його смерті — російський читач отримує цілий ряд книжок і, зокрема, видання творів у трьох томах (Бка «Огонька», вид. «Правда», 1967).

Твори Остапа Вишні друкуються в перекладі на мови народів СРСР — білоруську, молдавську, грузинську, азербайджанську, вірменську, литовську, башкирську та ін. Усмішки українського письменника виходять у перекладі на зарубіжні, зокрема на мови країн соціалістичної співдружності; широкознані вони в колах української еміграції за океаном.

Здійснюване нині видання творів Остапа Вишні в чотирьох томах за змістом та якісними особливостями істотно відрізняється од попередніх багатотомних видань. У повоєнні роки читачі знайомились далеко не з усіма кращими творами письменника 20—30х років. З огляду на догматичні вимоги й вульгарносоціологічні регламентації стосовно художньої творчості чимало усмішок письменника навіть з етапних, визначальних збірок не включалось до багатотомників.

У новому, чотиритомному, виданні якнайповніше представлено саме ці твори. Друковані в повоєнні десятиліття, в кількатомних виданнях твори тих же 20х років нерідко зазнавали невиправданих втручань — скорочувалися окремі слова, речення, абзаци, а в деяких усмішках — і фрагменти художнього тексту. Йдеться насамперед про ті місця, де згадувались, цитувались або й характеризувались партійні, державні діячі, працівники культури, письменники, які були піддані несправедливим сталінським репресіям. Діяв і звичний для тих років механізм перестраховки. З огляду на це твори, що ввійшли до першого і другого томів (20і — початок 30х років), подаються за довоєнними збірками, зокрема за чотиритомником «Усмішок» (1928, 1930) або за текстом першопублікацій.

Твори повоєнного Періоду, що ввійшли до третього тому нашого видання, подаються за прижиттєвими збірками автора, зокрема за виданням «Твори в двох томах» (1956), над підготовкою текстів до якого він працював в останні роки життя. При наявності автографів тексти звірено за цими першоджерелами. В четвертому томі подається чимало творів, не друкованих у збірках і не відомих читачам.

Готуючи тексти творів раннього періоду до двотомника 1956 року, Остап Вишня аніс до них ряд істотних виправлень, окремі усмішки переробив, змінив заголовки. Втім, як видно із зіставлення текстів першопублікацій і перероблених, видрукуваних у двотомнику, ці виправлення (усунення деяких колоритних деталей, зменшення «масштабності» сатиричного образу, переведення дії з теперішнього часу в минулий, надання усмішкам нових заголовків тощо) нерідко викликались не бажанням піднести ідейнохудожній рівень твору, повніше виявити сатиричний його пафос і т. ін., а умовами часу, «потребами» знизити гостроту сатири, звузити сферу узагальнення негативних явищ і т. ін.

Принцип розташування творів у чотиритомнику — хронологічнотематичний. У кожному з томів подаються компактні тематичні добірки усмішок і фейлетонів, укладені за основними, найпопулярнішими збірками, наприклад; «Вишневі усмішки сільські», «Вишневі усмішки кримські», «Мисливські усмішки» та ін. У межах добірок збережено той порядок розташування творів, якого дотримувався автор у збірках першопублікацій і в зібраннях вибраних творів. В окремих випадках, при укладенні цільних в ідейнотематичному розумінні розділів, довелося піти на незначні відступи од хронологічного принципу.

Авторські примітки до текстів наводяться в посторінкових виносках.

Коментування історичних подій, власних імен, географічних назв, літературних цитат та іи. реалій подається в примітках із зазначенням відповідної сторінки з художнього тексту.

Якщо той чи інший твір включався до окремих прижиттєвих видань, то про це говориться в примітці до конкретного твору.

Ленін (Жалоба). Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК». — 1924.— 24 січ.

Подається за першодруком.

«Вісті ВУЦВК» — українська республіканська газета. Виходила в Києві (1919, 1934–1941) і Харкові (1920–1934).