Розділ «ПРИМІТКИ»

Подається за виданням: Усмішки: В 4 т.. — Т. 3.— С. 126–131.

С. 52. Тихон (до постриження в ченці Бєлавін В. І., 1865–1925) — з 1917 р. патріарх Московський і «всея» Русі, в* роки Жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни різними засобами, в тому числі й матеріально, підтримував Колчака, Денікіна, Юденича, Врангеля. За контрреволюційну діяльність притягувався до судової відповідальності. В 1923 р. розкаявся і закликав віруючих співробітничати з Радянською владою.

Всеросійський собор православного духовенства (серпень, 1917) обрав Тихона патріархом і прийняв ряд канонів (правил, приписів), що викликали розходження серед духовенства, особливо в керівній його верхівці. На Україні було оголошено про створення своєї автокефальної церкви, з'явилися так звані «православна нова», «православна жива» та ін. різновиди церкви, кожна з яких відстоювала свої позиції, проголошувала себе «верховною», тощо. Ці процеси засвідчували намагання церковників пристосуватися до нових умов, посилювати вплив на віруючих і всіляко перешкоджати перебудові всього укладу життя па соціалістичних засадах. Про це і йдеться в гуморесці «Діли небесні» та в ряді інших антирелігійних творів письменника.

С. 52. Сергія Радонізького міль іззіла… — Тут — ікона. Сергій Радонезький (бл. 1321–1391) — руський церковний і політичний діяч, засновник ТроїцеСергієвої лаври (поблизу м. Радонежа під Москвою). Був прихильником єднання російських земель Навколо Москви. Відома пам'ятка древньоруської літератури «Житиє Сергия Радонежского».

С. 53. «Вечорниці» Ніщинського. — Ніщинський Петро Іванович (літературний псевдонім Петро Байда, 1832–1896) — український композитор, поетперекладач, педагог. Навчався в Київській духовній семінарії, в 1856 р. закінчив в Афінах університет (філологічний і богословський факультети), магістр, працював у Петербурзі, в Одесі та ін. 1875,р. в Єлисаветграді поставив музичну картину «Вечорниці» до вистави «Назар Стодоля» Т. Шевченка.

С. 54. «Серп і молот» — харківський завод сільськогосподарського машинобудування.

..Маруся Єгипетської..— Марія Магдалина. За біблійними міфами — одна із найвідданіших послідовниць Ісуса Христа, під впливом проповідей якого полишила розбещене життя, розкаялась і звернулась до його віри.

Ех, Распутіна любила. — Распутін (Нових) Григорій Юхимович (1872–1916) — фаворит імператора Миколи II та імператриці Олександри Федорівни. Як «провидець» та «ісцелитель», мав необмежений вплив на царя і царицю. Убитий монархістами. «Распутінщина» ввійшла в історію як вияв загнивання і повного морального розкладу найвищих правлячих кіл царської. Росії.

Страшний суд. Вперше надруковано в журн. «Червоний перець». — 1922.—№ 2.—С. З—4.

Подається за виданням: Усмішки. — Т. 3.— С. 132–134.

С. 55. Саваоф — у християнській релігії — боготець, перша особа в тройці.

Тихон. — Див. приміт. до твору «Діли небесні».

…з Великої, і Малої, і Червоної, і Білої, й Прикарпатської.*— За царя Олексія Михайловича (середина 17 ст.) до його титулу «самодержец Великая и Малая Россия» було додано «и Белая России» (Білорусія), пізніше утворилися й інші визначення — Червона Русь (Галичина), Прикарпатська Русь (Прикарпаття) та ін. Це. підтверджу є думку про «великоруський» і, Зрештою, шовіністичний підхід панівного, експлуататорського класу царської імперії до інших, неросійських, земель і народів.

Денікін. — Див. приміт. до фейлетону «Демократичні реформи Денікіна».

Колчак Олександр Васильович (1874–1920) — адмірал царського флоту, в листопаді 1918 р. встановив на Уралі, в Сибіру, на Далекому Сході контрреволюційну військову диктатуру. В боротьбі проти Радянської влади спирався на допомогу іноземних імперіалістів. Захоплений червоними партизанами, засуджений Іркутським ревкомом і в січні 1920 р. страчений.

Юденич Микола Миколайович (1862–1933) — царський генерал, в 1919 р. — головнокомандувач білогвардійської ШвденноЗахідної армії. Після провалу наступу на Петроград емігрував за кордон.

Врангель Петро Миколайович (1878–1928) — царський генерал, монархіст, за допомогою Антанти встановив у Криму і на півдні України буржуазнопоміщицьку диктатуру (квітень — листопад 1920 р.). Наприкінці того ж року білогвардійські формування Врангеля було розгромлено Червоною Армією. Втік за' кордон.

С. 56. Юрко Побідоносець — постать Юрка (Георгія) Побідоносця міфічна, йому приписувалися героїчні вчинки і сотвореная різних чудес. Пошановусться православними селянами як захисник тваринництва й землеробства. В царській. Росії на його честь було встановлено орден — георгієвський хрест.

Распутін. — Див. приміт. до твору «Діли небесні».

Лист із села. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК». — 1922.— 18 серп.