Вимоги до антикризового менеджера

Організація праці менеджера

"Фізики": освіта технічна (інженерна чи фізична або математична). Часто наявний досвід управління і роботи в НДІ. Практично відсутній досвід роботи в політичних структурах. У радянський період "фізики" не спромоглися зробити блискучу кар'єру. Типовий шлях - від лаборанта до начальника лабораторії чи структурного підрозділу НДІ. Багато з них у своїй роботі були пов'язані з оборонною промисловістю. З початком ринкових реформ здібні фахівці не з номенклатурної еліти, приречені в радянський час на животіння в якому-небудь НДІ чи КБ, одержали шанс на запаморочливу професійну кар' єру. І найбільш активні цим скористалися. Вони зрозуміли, що їхні професійні можна застосувати у вітчизняному підприємництві, суть якого - конструювання унікальних схем діяльності, в яких тільки частина елементів є бізнесом у розумінні західних фахівців. Цих людей відрізняє ініціативність, а від радянської інтелігенції - здоровий прагматизм. Їх входження у бізнес орієнтоване на виробничо-впроваджувальну діяльність. Згодом, після періоду спекуляцій, вони звертаються до біржової діяльності, організовують банки і фінансово-інвестиційні компанії. "Фізики" високо цінують порядність у відносинах.

"Керівники": вихідці із середньої ланки управління економікою. В основному мають технічну освіту і досвід керівної роботи в державних підприємствах і міністерствах. Стандартний шлях виробничої кар' єри радянського часу: майстер, інженер, начальник структурного підрозділу, головний фахівець. Галузева орієнтація: будівництво, видобувна промисловість, іноді вузівська практика чи низова партійна робота. Спочатку сфера діяльності в бізнесі пов'язана з орендними і спільними підприємствами, торговими біржами. У кінці 1990-х рр. "керівники" працювали в управлінських структурах великих торгово-промислових груп, холдингів, торгово-промислових палат, комерційних банків. Вони не демонструють політичну активність, вважаючи, що бізнес і політику не слід змішувати.

"Банкіри" - це професіонали-фінансисти, у минулому службовці банківської системи СРСР. Більшість з них має вищу фінансово-економічну освіту. "Старі банкіри" очолюють структури, що виросли після реорганізації державних підприємств. Їхня кар'єра складалася в структурах Державного Банку СРСР. "Молоді банкіри" - професіонали, які не встигли досягти значних кар' єрних успіхів у радянський період. Сфера їхніх інтересів - створення фінансових структур практично "з нуля". "Нові банкіри" більш політизовані й вільні у виборі засобів досягнення своїх цілей.

" Директори" увійшли в бізнес-еліту після приватизації державних підприємств. Мають стандартну кар' єру керівника на радянському підприємстві. У період приватизації стали власниками великих пакетів акцій і змогли стати власниками величезного промислового капіталу, перемістившись в такий спосіб із групи вищих менеджерів у групу власників. Часто "директори" не впевнені в збереженні своїх статусних позицій, а тому не виявляють зацікавленості в розвитку підприємств, які знаходяться в їхньому розпорядженні. Наслідком цього можуть бути зупинення виробництва, скорочення працівників, несвоєчасні виплати заробітної плати. При цьому "директори" активно шукають підтримки в політичному істеблішменті, щоб гарантувати собі збереження зайнятих позицій.

Такими є основні групи тих, кого можна об' єднати поняттям "українські менеджери вищого рівня". Ще раз варто підкреслити, що ми не розділяємо ролі власників і вищих менеджерів, тому що часто ці позиції перетинаються; відбувається також постійна взаємна ротація осіб, що знаходяться в складі бізнес-еліти.

Представлена класифікація стосується невеликого соціального прошарку, в руках якого сконцентровані основні фінансові, значною мірою інформаційні і політичні ресурси. Більш молоде покоління менеджерів, що були підготовлені останніми роками на факультетах менеджменту і бізнес-школах, ще не мають істотного впливу на прийняття рішень в українському бізнесі. Однак варто очікувати, що протягом найближчих п'ятнадцяти років зросте економічна роль людей, які пройшли професійну менеджмент-підготовку і не мають управлінського досвіду в радянській системі. У нової генерації менеджерів будуть інші цінності й установки, а тому ймовірними є формування гомогенного бізнес-співтовариства, яке пройшло через подібну систему підготовки й об' єднане іншою ідеологією, ніж та, що сповідається українським бізнесом сьогодні.

На характер сучасного українського менеджменту, безумовно, впливає організаційне середовище, в якому він формується. Під організаційним середовищем розуміються ті підприємства, що пред' являють попит на менеджерів різного рівня. Залежно від організаційної культури, декларованої і впроваджуваної цими підприємствами, починають виявлятися особливості українського менеджмент-співтовариства. На сьогодні можна виокремити чотири групи організацій, що потребують професійних менеджерів і здатні їх залучити.

Перша група - найбільш успішні українські компанії, створені на базі потужних державних корпорацій, природних монополій чи великих капіталів. Головною метою цих утворень є боротьба за національне лідерство, а в перспективі - вихід на світові ринки. Ці компанії готові до найму високооплачуваних керівників, а менеджери в таких корпораціях вбудовуються в складну ієрархію і стають лояльними "людьми організації". Для дослідників доступ у такі організації звичайно закритий, а тому можна тільки здогадуватися про управлінську практику, що має місце в українських монополіях.

Друга група - міжнародні компанії, які активно працюють на українському ринку ("Pepsi-Cola", "Макдональдс", "Coca-Cola", "Ford" тощо). Кількість компаній у цій групі коливається залежно від кон'юнктури ринку, їх число оцінюється в межах 50. Мета іноземних фірм - зайняти лідируюче положення на ринках України. Ці корпорації користуються послугами рекрутингових агенцій для добору вищих і середніх менеджерів, причому вищі менеджери найчастіше іноземці. Як правило, закордонні організації діють на всіх нових ринках відповідно до стратегічних планів, розроблених у головних штаб-квартирах. Тому вони відчувають потребу в педантичних, організованих виконавцях, які не виявляють ініціативи і не прагнуть до інновацій. Звичайно західні компанії намагаються перенести материнську організаційну культуру на український ґрунт, тому менеджери мають високу заробітну плату і непогані кар'єрні перспективи. Однак це супроводжується необхідністю адаптуватися до чужих культурних норм і зразків ділової поведінки.

Третя група - успішні українські компанії, створені в період становлення підприємництва в Україні. Це можуть бути фірми і компанії зі змішаним капіталом, але мета у них одна: знайти власний сегмент ринку в Україні. Звичайно ці організації потребують менеджерів, здатних приймати неординарні рішення в непередбаченому середовищі вітчизняного ринку.

Четверта група - великі приватизовані підприємства, що складають значну частину українських організацій. У цій групі підприємств складається неоднозначна ситуація: там, де відбулася зміна керівництва, можуть початися зміни, пов' язані з переміщенням менеджерів, на інших продовжується перманентна криза. У цілому такі компанії не прагнуть різко змінювати корпус менеджменту і шукають внутрішні джерела для відновлення управлінських кадрів. На таких підприємствах збереглися радянські традиції управління, і менеджерам, які прийшли ззовні, необхідно їх засвоювати.

На основі аналізу соціальних груп, представники яких стали менеджерами, і організацій, що пред' являють попит на менеджерів, можна зробити висновок, що на сучасний момент відсутнє сформоване професійне співтовариство менеджерів в Україні: конкретне організаційне середовище й індивідуальна ділова біографія накладає свій відбиток на менеджмент-співтовариство. Український менеджер на сьогодні є продуктом двох епох - радянської й тієї, в якій ми перебуваємо зараз. Його досвід обмежений, але він не є кінцевою точкою його еволюції. Спеціальна бізнес-освіта на сьогодні - атрибут деяких представників даної професії, але вже сформувалася групова мотивація, що розглядає цей тип освіти як "престижний", "статусний". Роль бізнес-освіти як системи формування професії виражена слабко і буде зростати в міру того, як випускники цієї системи набуватимуть більш високого статусу в бізнесі.

Україні, як й іншим постсоціалістичним країнам, притаманна не зовсім помітна, але надзвичайно важлива проблема неоднорідності менеджменту і майже повна відсутність справжнього (регулярного, тобто такого, що використовується в управлінській практиці постійно) менеджменту.

Науковці виділяють три види менеджменту, які й обумовлюють вимоги до них, хоча, на їхню думку, "цей термін тут використовується з певними застереженнями" і цю класифікацію пов' язують з можливістю професіоналізації менеджерів. Крім того, ця класифікація поєднує класифікацію управлінців з класифікацією господарських організацій.

Перший вид - це найпоширеніший менеджмент радянської моделі, все ще властивий не тільки державним організаціям, а й переважній більшості приватизованих підприємств, у яких колишнє керівництво зберегло свої позиції. Сутність і форма управління не зазнали серйозних змін, тому здебільшого ці організації переживають глибоку кризу, хоча їхні керівники стали значно багатшими. В умовах усунення жорстких обмежень компартійної влади і правової невизначеності вітчизняного ринку тисячі таких керівників обзавелися не тільки валютними рахунками, а й нерухомістю за кордоном. Цей вид менеджменту не піддається професіоналізації, тобто перетворенню в ринковий менеджмент, оскільки у таких керівників відсутня мотивація до оволодіння менеджментом (вони все мають) і вони не здатні зробити це (вік, неадекватна освіта, адміністративні стереотипи, незнання іноземних мов, належність до регіональних кланів тощо). Відповідно більшість організацій, керованих ними, у перспективі приречені.

Другий вид менеджменту - це "менеджмент здорового глузду", що спостерігається в нових приватних структурах, серед керівників яких є чимало інженерів, програмістів тощо, але практично немає професіоналів-керівників. Саме серед них поширене поєднання в одній особі вищого керівника і власника (найбільшого акціонера) підприємства, часто його засновника. Їхня мотивація до успішного розвитку бізнесу досить сильна, і це є передумовою для професійної діяльності цієї групи менеджерів. Багато з них прагне одержати другу (управлінську, економічну чи юридичну) освіту. Справа в тім, що на початку реформування бізнес був примітивно простий, і менеджмент на основі здорового глузду цілком забезпечував нормальне функціонування організації. Знання стратегічного управління, управлінського обліку, маркетингу, фінансового менеджменту й інших "премудростей" західного зразка не були необхідними. Але зараз становище докорінно змінилося внаслідок насичення ринку імпортними товарами і загостренням конкуренції. Для нормального управління організацією одного здорового глузду недостатньо. Якщо керівництво не усвідомлює цього, фірму очікує крах. Якщо ж воно прагне навчитися справжньому сучасному менеджменту, залучає фахівців нової формації - ці зусилля забезпечать організаційний розвиток. Ця група менеджерів є основним резервом для професіоналізації.

Третій вид менеджменту представлений іноземними фірмами, що працюють на українському ринку. Вони несуть з собою культуру менеджменту і сприяють його професіоналізації в Україні як через персонал своїх фірм, так і через партнерів, у першу чергу з числа підприємств другої групи. Звичайно, в умовах України не варто перебільшувати роль західного менеджменту, який нерідко виявляється безпомічним у вирішенні наших специфічних питань, але помилковим є і його недооцінювання.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

• 1. У чому полягає сутність управлінської праці як складової управлінської діяльності?

• 2. Визначити логіку процесу управлінської праці.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація праці менеджера» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вимоги до антикризового менеджера“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ

  • Сутність, зміст, предмет, об'єкт та особливості управлінської праці

  • Специфічні особливості управлінської праці

  • Види та класифікація управлінської діяльності

  • Ролі менеджера

  • Вимоги до менеджерів

  • Мотиви до зайняття менеджерських посад

  • Розумові здібності

  • Ділові якості

  • Особистісні риси

  • Вимоги до здоров'я та способу життя

  • Вимоги до антикризового менеджера
  • СУТНІСТЬ, ЗМІСТ ТА НАПРЯМКИ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ

  • Зміст і напрямки наукової організації праці

  • Складові основи наукової організації праці

  • Режим праці та відпочинку

  • Розподіл і кооперація праці

  • Професійна орієнтація та професійний добір (відбір) працівників

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ТА ПОВНОВАЖЕНЬ. РОЗПОДІЛ ТА КООПЕРАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ

  • Делегування як суб'єктивний фактор

  • Влада й повноваження

  • Основні види та принципи професійно-кваліфікаційного розподілу й кооперації управлінської праці

  • Нормативні акти, які регламентують організацію взаємодії і повноважень

  • Форма й зміст

  • Техніка і форми передачі розпоряджень

  • Організація командної роботи

  • Етичні проблеми лідерів творчих команд

  • Інтрапренерські (командні) структури

  • Подолання опору змінам

  • Найбільш принципові з існуючих розбіжностей

  • Заходи щодо формування політичної динаміки змін

  • ПЛАНУВАННЯ ОСОБИСТОЇ РОБОТИ МЕНЕДЖЕРА

  • Методи планування роботи менеджера

  • Вибір пріоритетних справ, принципи пріоритетності

  • Перспективні, річні, місячні та поточні (оперативні) плани

  • Раціональні методи та засоби планування і виконання управлінської роботи. Практичні поради менеджеру

  • НОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ. ОБЛІК ТА АНАЛІЗ РОБОЧОГО ЧАСУ

  • Особливості часу як ресурсу

  • Облік та аналіз робочого часу. Фотографія та самофотографія робочого дня

  • Раціональне використання часу менеджером

  • Як визначати і виправляти свої трудові навички

  • ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ МЕНЕДЖЕРА

  • Класифікація робочих місць

  • Організаційне оснащення робочих місць

  • Створення автоматизованих робочих місць (АРМ) менеджерів.

  • Забезпечення комфортних та безпечних умов праці

  • Раціоналізація режиму праці

  • Режим роботи й програми якості життя на виробництві

  • Документальне забезпечення праці менеджера

  • Документування та документальне забезпечення діяльності підприємства

  • Система документації та її класифікація

  • Документування управлінської діяльності в організації

  • Організація документообігу на підприємстві

  • Складання номенклатури та формування справ

  • Приймання, розгляд і реєстрація документів

  • Робота з вихідними документами

  • Організація контролю за виконанням документів

  • Робота з листами, пропозиціями, заявами та скаргами громадян

  • Організація проведення нарад, зборів, ділових переговорів

  • Класифікація ділових нарад та методика їх раціонального проведення

  • Підготовка і проведення ділових бесід та переговорів

  • Стратегія і тактика ведення переговорів

  • Ви можете стати об'єктом маніпуляцій

  • Управління потоком відвідувачів, техніка їх прийому

  • Основи взаємодії керівника й секретаря-референта

  • Перешкоди у спілкуванні. Рівні ділового спілкування

  • основних правил спілкування зі ЗМІ

  • Правила конструктивної критики під час мовного спілкування

  • правил-конструктивної критики

  • Етика службового спілкування

  • Інформаційне забезпечення праці менеджера

  • Класифікація інформації

  • Використання інформації в основних функціях менеджменту

  • Постановка і реструктуризація управлінського обліку в організації

  • Раціоналізація, інтегрування й подальша автоматизація інформаційних потоків

  • Управлінські інформаційні системи

  • Побудова інформаційних систем

  • Інформаційна безпека об'єкта управління

  • Культура управління. культура менеджера

  • Роль культури менеджменту та її основні функції

  • Складові культури управління

  • Загальні положення та основні поняття корпоративної культури

  • Основні принципи й типи корпоративної культури

  • Фірмові стандарти як частина корпоративної культури

  • Типи спільної діяльності

  • Типи управління

  • Стадії розвитку корпоративної культури

  • Управлінська етика та її складові

  • Етичні цінності й місія організації

  • Ділова етика як вид професійної етики

  • Моральний клімат в організації

  • Імідж підприємства, імідж менеджера

  • Природа іміджу

  • Корпоративний імідж

  • Імідж менеджера

  • Основні поняття про етикет у роботі менеджера

  • Правила розмови

  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ