Чому ж, незважаючи на вдавану простоту складання, згадування про посадову інструкцію асоціюється у керівників структурних підрозділів із зубним болем? Причина полягає в особливостях структури цього документа й пропонованих до нього вимогах, у яких краще розібратися заздалегідь, уникнувши непотрібних мук творчості.
Для початку необхідно визначитися із цілями діяльності підприємства й щодо загальних положень інструкції. І тільки після цього можна переходити до конкретних завдань. Варто відзначити, що завдання мають бути максимально чіткими й конкретними, адже вам не сподобаються розпливчасті й "обтічні" формулювання звіту про їх виконання.
Як не парадоксально, але найбільш типові помилки у посадових інструкціях спричинені не тільки недооцінкою значення цього документа, а й надмірною ретельністю укладачів.
Найчастіше, перебільшуючи можливості письмових нормативних документів, вони прагнуть осягнути неосяжне, "втопивши" інструкцію в непотрібних подробицях. Це не тільки знижує її дієвість, позбавляючи обов' язкової чіткості, ясності, простоти викладу, а й привносить абсолютно неприпустиму в будь-якому документі двозначність тлумачення однієї й тієї самої вимоги. Через це посадова інструкція, на щастя, не позбавляє співробітника необхідності самостійно приймати ті чи інші рішення.
Не варто впадати й в іншу крайність - "телеграфний стиль" написання. Описуючи функції працівника, врахуйте всі можливі службові ситуації, а також визначте, якими мають бути його дії в позаштатних випадках. Укладачеві варто враховувати, що чим вищі кваліфікація й досвід фахівця, тим менш необхідний йому докладний інструктаж, що й як слід робити.
По суті, посадова інструкція повинна допомогти відповісти на декілька головних і досить простих запитань, а саме:
• o чи усвідомлює співробітник місію компанії?
• o що необхідно працівнику, щоб отримати цю посаду (тобто чітко відзначити у свідомості персоналу, що саме від нього очікують)?
• o хто винен, якщо співробітник не виконує своїх обов'язків?
Інструкцію не слід розглядати як основний інструмент мотивації. Для цього існують інші важелі впливу.
Посадова інструкція, як документування вимог компанії та її топ-менеджменту, завжди повинна враховувати відповідність конкретних завдань і функцій досягненню намічених цілей. Ця, здавалася б елементарна вимога на практиці часто ігнорується, в наслідок цього висуваються завдання, що не відповідають цілі (добре ще, якщо вони не суперечать їй). Або гірше того - виникає парадоксальна ситуація, коли й функції всіма виконуються, й завдання реалізовані, а ціль - не досягнута.
На деяких підприємствах введено порядок, згідно з яким одночасно з наказом про утворення нового підрозділу затверджують положення про нього, а з наказом про нову посаду - посадові інструкції.
Посадові інструкції дають можливість:
■ точно розподілити між працівниками функції, роботи, обов'язки:
■ забезпечити взаємозв'язок між працівниками, не допускаючи при цьому дублювання і паралелізму виконуваних ними функцій;
■ застосовувати найбільш раціональні прийоми і методи роботи, удосконалюючи закріплені в інструкції вимоги;
■ підвищити особисту відповідальність виконавця за виконання закріплених за ним робіт і використання прав;
■ ефективно застосовувати засоби дисциплінарного і матеріального впливу;
■ більш об'єктивно оцінювати діяльність працівників, зокрема у разі переміщення, атестації, підбитті підсумків роботи за рік та ін.;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація праці менеджера» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форма й зміст“ на сторінці 1. Приємного читання.
