Престиж - ступінь визнання можливостей, переваги знань, заслуг та успіхів лідера, рі-веньйого впливу на інших співробітників.
Авторитет забезпечує антикризовому лідеру додаткові можливості впливу на підлеглих у вирішенні термінових завдань. Престиж також є важелем впливу, особливо в інтелектуальних і творчих колективах.
Для реалізації педагогічної функції антикризовому лідеру необхідні: коректність, витриманість, уважність до співрозмовника, порядність, людяність, тактовність, справедливість, доброзичливість.
III. Комунікативні вміння
Оптимізація комунікаційної мережі потребує від антикризового лідера уміння спілкуватися з людьми, налагоджувати контакти зі співробітниками, партнерами й представниками державних структур. До цієї групи якостей належать: уміння вислухати співрозмовника, ставитися з розумінням до його інтересів, контролювати власні емоції, добре володіти письмовим й усним мовленням. До індивідуальних якостей, що сприяють реалізації цієї функції можна ще додати: привабливість, життєрадісність, стриманість, вихованість тощо.
Наступною важливою складовою моделі антикризового лідера є психологія особистості. Її визначають три характеристики: тип особистості, темперамент і рівень інтелекту.
Як відомо, щодо типу особистості розрізняють дві крайності: екстраверт (спрямована на зовнішній світ та інтроверт (на внутрішній світ). На наш погляд, в особистості антикризового лідера має бути більше рис інтроверта, насамперед через більш розвинуту у представників цього типу інтуїцію. Що стосується темпераменту, оцінка особистості за цією характеристикою досить умовна. Однак можна стверджувати, що, наприклад, меланхолік навряд чи зможе ефективно управляти кризовою ситуацією.
Рівень інтелекту має три оцінки - низький, середній і високий. Зрозуміло, що вирішення проблем комплексного характеру, "наскрізних", а також тких, що виникають на стику областей знань, передбачає наявність у антикризового лідера високого рівня інтелекту.
За роки самостійності України Міністерством праці і соціальної політики розроблено кілька державних стандартів, які створюють рамкові умови регулювання правових відносин у сфері праці, освітньої діяльності та пенсійного забезпечення. Аналіз чинних стандартів і порівняння їх з міжнародними свідчать, що вони недостатньо відображають реалії вітчизняного ринку праці і економіки взагалі.
Розробники вітчизняного Класифікатора професій ДК 003-95, за яким ведеться все кадрове діловодство у країні, фіксується кар'єрна траєкторія кожного працівника, вписується кваліфікація в документи про освіту випускників кожного рівня, визначаються первинні посади у стандартах освіти, посилаються на Міжнародну стандартну класифікацію професій ISCO-88 /Н8/, здійснену Міжнародною організацією праці (МОП-lLO).
Управлінські професії зосереджені у перших чотирьох розділах (1. Законодавці, вищі державні службовці, керівники та менеджери; 2. Професіонали; 3. Фахівці; 4. Технічні службовці); кількість класифікаційних одиниць, до яких потрапляють професійні назви менеджерських робіт, становить 7 підрозділів, 22 класи, понад 80 груп), кількісні характеристики яких дещо відрізняються у вітчизняному та міжнародному стандартах.
Міжнародний "Класифікатор" визначає необхідний освітній рівень до кожного розділу. З урахуванням міжнародного характеру класифікації ці рівні визначено через ступінь і тривалість підготовки у вищих закладах освіти в роках - це одиниці освітніх категорій за Міжнародною статистичною класифікацією освіти (ISCED-Париж, ЮНЕСКО, 1976).
Вітчизняний "Класифікатор професій" визначає освітній рівень до кожного розділу у відповідності із "Законом про освіту" і прагне раціонально використати ґрунтовно підготовлених працівників з освітньо-професійними рівнями "спеціаліст" і "магістр" - деяка штучність існування поділу за цими рівнями вже неодноразово відзначалася освітянською спільнотою, а Міністерство праці і соціальної політики змушене вносити зміни до "Державного класифікатора професій". Це проблема недосконалості "Закону про освіту".
Невирішеним залишається питання визначення кваліфікації у документі про освіту. Сам Державний класифікатор професій наводить таку інформацію про кваліфікацію: "Кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов' язки відповідної роботи", "Кваліфікація визначається рівнем освіти і спеціалізацією".
За Міжнародним класифікатором кваліфікація теж визначається як "здатність виконувати завдання і обов' язки відповідної роботи і має два виміри: а) рівень кваліфікації; б) спеціалізація". "Рівень кваліфікації визначається рівнем формальної освіти, неформальним навчанням та набуттям досвіду".
У Міжнародному класифікаторі професія визначається як сукупність робіт, основні завдання і обов' язки яких характеризуються високим ступенем подібності. Міжнародний класифікатор не регламентує способу визначення кваліфікації у документах про освіту - ймовірно, тому, що в більшості країн ці документи фіксують тільки освітній, а не освітньо-кваліфікаційний рівень.
Використовуючи міжнародний підхід, варто визначати кваліфікацію в дипломах про освіту за рівнем освіти і напрямом (спеціальністю); у додатку до диплома зазначати професійне спрямування (спеціалізацію):
• o молодший спеціаліст - спеціальність /спеціалізація/;
• o бакалавр з напряму за професійним спрямуванням;
• o спеціаліст зі спеціальності /спеціалізація/;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація праці менеджера» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вимоги до антикризового менеджера“ на сторінці 2. Приємного читання.
