• o зниження затрат на одному з етапів виробничого циклу;
• o залучення додаткових фінансових і матеріальних ресурсів;
• o покращення матеріально-технічного забезпечення;
• o перенесення брудних та застарілих технологій за кордон;
• o використання управлінського досвіду;
• o зростання експорту місцевих ресурсів та виробів через продаж продукції третім країнам.
Можна констатувати, що Україна ще не створила політичних, економічних та організаційних умов для залучення серйозних і ефективних зовнішніх коштів у потрібних обсягах і формах.
Акцент у цьому аспекті можна робити лише на обґрунтованому й ефективному використанні тих незначних їхніх обсягів, що всетаки надходитимуть. З огляду на це пріоритетні напрями й галузі для іноземного інвестування слід розглядати і стимулювати в світлі потреб соціально-економічного та технологічного розвитку, маючи на меті створення розвиненого національного виробництва й експортного потенціалу, які належать до основних каналів валютних надходжень. У цьому контексті необхідно усвідомити, що зарубіжні інвестори через ускладненість реверсування прибутків уникають вкладень у державні підприємства і намагаються розмістити кошти в недержавний сектор.
Американські фахівці поділяють світовий ринок та три категорії: "технологічні нації", "забезпечуючі нації" та "інші нації". До першої належать країни, які володіють сучасними технологіями, до другої - які живуть за рахунок видобутку корисних копалин, до третьої - які не мають цих атрибутів.
Багато держав світу в стислі строки пройшли шлях від аграрно-сировинних придатків до країн, що експортують свою продукцію. Це пояснюється, зокрема, вмілим державним плануванням, правильним вибором пріоритетів економічної динаміки та залученням і ефективним використанням іноземних інвестицій. Це питання може бути вирішене і для України за умови знаходження оптимальної моделі її подальшого розвитку.
Ми змушені констатувати значний розрив у рівнях економічного і науково-технічного розвитку України та індустріально розвинених країн. Існує так звана двошвидкісна економіка, внаслідок чого перша і друга мають власні швидкості. Однак у західних держав вона значно вища, що закономірно зумовлює наростання розриву між ними й Україною.
Щоб скоротити його, не слід намагатися наздогнати розвинені країни в усіх напрямах - через перенасиченість світового ринку виробами обробної промисловості це нереально. До того ж, існує протистояння могутніх зарубіжних національних і транснаціональних корпорацій, які мають значну наукову та експериментальну базу.
З огляду на це цікавою є політика "лазерного променя", яка активно практикується Японією. Її зміст зводиться до того, щоб виявити якийсь вузький сектор і по ньому швидко й комплексно зміцнювати позиції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечуючи для цього централізовані ресурси. Причому з усієї маси відбиралися технології та види виробництва, які були найпрестижнішими для країни в даний проміжок часу.
Вже виходячи з цього в Україні можна виділити деякі "проривні" напрями, для формування яких є відповідний запас, з подальшою можливістю комерціалізації й тиражування розробок. Зокрема, Україна входить до п'яти країн світу, які можуть будувати авіаносці чи вирощувати монокристалічний кремній відповідного діаметра для потреб мікроелектроніки, має можливості щороку представляти на західні ринки 10-20 унікальних технологій.
Українські вчені-економісти виділяють кілька пріоритетних напрямів, які могли б бути визначальними для України. Це:
• o високотехнологічні галузі: літако- та машинобудування, порошкова металургія, надтверді метали, кераміка, електрозварювальне виробництво;
• o енергозберігаючі технології;
• o нафтогазовий комплекс;
• o агропромисловий комплекс;
• o патентно-ліцензійна торгівля;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний менеджмент» автора Юхименко П.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суб'єкти та об'єкти інвестиційного процесу“ на сторінці 2. Приємного читання.
