• а) інформаційне повідомлення у трьох примірниках за встановленою формою з приміткою Державної податкової інспекції про фактичне внесення інвестиції (фактом внесення інвестиції вважається надходження валюти на рахунок підприємства - об'єкта інвестування або постановка на баланс цього підприємства майна, внесеного в якості інвестиції);
• б) документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (статутні документи у разі внесення інвестицій до статутного фонду, договори, контракти про спільну діяльність, концесійні договори та ін.);
• в) документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції;
• г) документ, що підтверджує внесення подавачем плати за реєстрацію.
Саме у разі державної реєстрації інвестиції набувають чинності умови державних гарантій її повернення, про які йшлося вище.
Незважаючи на зазначені вище фактори, повільний темп розвитку ринкової економіки та невигідний режим іноземного інвестування, Україна з різних причин все одно привертає до себе увагу зарубіжних бізнесменів та політиків. Українські ж економісти та фінансисти дійшли висновків, що Україна не зможе обійтися без додаткових фінансових ресурсів, оскільки власних у неї недостатньо.
Найбільша кількість іноземних інвестицій в Україні здійснюється шляхом створення спільних підприємств.
У західній літературі термін "джойнт-венчур" ("joint venture*) виник у Великобританії для визначення спілок "Мерчант Венчерс" або "Джентльмен Адвенчерс", які займалися заморською торгівлею в XVI та XVII ст. Саме з таких форм домовленостей пізніше виникли так звані "joint stock companies* (об'єднані біржові компанії), що стали передумовою виникнення юридичних осіб з обмеженою відповідальністю.
Щодо визначення поняття "спільне підприємство", то в юридичній літературі відсутня термінологічна єдність: можна зустріти використання визначень "змішане товариство", "змішана компанія", "спільне виробництво" або "підприємство за участі іноземного капіталу".
Спільні підприємства розрізняються в залежності від того, де, з ким, з якою долею участі партнерів і з якою метою вони створені.
За долею участі партнерів розрізняють такі типи спільних підприємств:
• а) участь на паритетних засадах;
• б) більша частка іноземного капіталу;
• в) менша частка іноземного капіталу. За видом діяльності:
• а) науково-дослідницького характеру;
• б) виробничого характеру;
• в) ті, що мають на меті імпорт продукції;
• г) ті, що орієнтуються на експорт продукції;
• д) комплексні спільні підприємства.
Для визначення форми та змісту договору потрібні глибокі знання міжнародного права, а також особливостей країн, які є засновниками спільного підприємства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний менеджмент» автора Юхименко П.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 16. ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ“ на сторінці 2. Приємного читання.
