Стратегічна значущість альянсу для учасників досягається за рахунок міжорганізаційних угод, які:
• o компенсують слабкі сторони або створюють конкурентні переваги учасників, відповідають довгостроковим стратегічним планам партнерів;
• o мають цілеспрямовані раціональні цілі для зв'язків однієї фірми з іншою.
Починаючи з 80-х років минулого століття при створенні альянсів компанії все частіше ставлять перед собою більш далекоглядні цілі, ніж ті, що ставилися на початку (як правило, це було нарощування об'ємів продаж певних товарів на окремих ринках). Через співпрацю фірма-учасник може проникати на нові ринки, отримувати доступ до нових технологій, забезпечувати економію за рахунок "ефекту масштабу", долати державні та інвестиційні бар'єри або швидше, ніж діючи самостійно і використовуючи ринкові трансакції (операції), або дешевше, ніж шляхом придбання іншої фірми чи злиття з нею. MCA стали життєво важливим елементом організаційної структури компаній, стійка перевага яких залежить не лише від здатності оптимально використовувати внутрішні ресурси для реалізації стратегічних цілей, а й від характеру відносин з партнерами, діючими чи потенційними конкурентами.
Незалежно від форми і структури всім альянсам властива певна інтеграція між партнерами - у меншому ступені, ніж при поглинанні або злитті, але в більшому, ніж при простих відносинах купівлі-продажу. Саме на цій особливості альянсів акцентує увагу М. Портер, визначаючи їх як довгострокові угоди між фірмами, які йдуть далі звичайних торгових операцій, але не доводять справи до злиття фірм.
Якими ж ознаками мають володіти міжнародні міжорганіза-ційні угоди, щоб їх можна було класифікувати як МСА? По-перше, комбінація ресурсів партнерів має бути спрямована на створення цінності, загальна величина якої перевищувала б цінність, створену при роздільному використанні ресурсів. Такий тип синергії поширений в багатьох сучасних видах діяльності, особливо в галузях високих технологій. Другою особливістю є те, що дві або більше організацій, об'єднані для реалізації узгоджених цілей, залишаються незалежними після формування альянсу. По-третє, фірми-партнери спільно ділять вигоди від функціонування альянсу і здійснюють спільний контроль. Нарешті, організації-партнери надають постійну підтримку одному або декільком стратегічним напрямам діяльності альянсу, наприклад, розвитку технології, виробництву продукції і т.ін.
Відзначимо, що жоден з партнерів по альянсу не може контролювати процес прийняття стратегічних рішень по широкому колу проблем бізнесу іншим партнером (партнерами). Інакше альянс переростає в більш інтегровану форму кооперації - фінансово-промислову групу з домінуючою роллю головної компанії.
Міжнародні стратегічні альянси відіграють помітну роль в життєдіяльності ключових галузей світової економіки. Це наочно видно на прикладі розподілу по галузях МСА, що базуються в США:
• o виробництво комп'ютерів - 7,3%;
• o фармацевтика - 6,8%;
• o видобувна промисловість - 5,9%;
• o автомобілебудування - 5,4%;
• o продукти харчування і напої - 4,6%;
• o аерокосмічна промисловість - 4,1%;
• o металургія - 4,0%;
• o телекомунікації - 8,0%;
• o індустрія розваг - 6,2%;
• o фінанси - 5,3%;
• o виробництво програмних продуктів - 2,6%;
• o електроенергетика, газо- і водопостачання - 1,9%. Відносно висока концентрація МСА у виробництві комп'ютерів,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний менеджмент» автора Юхименко П.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасні інтегровані структури у міжнародному бізнесі“ на сторінці 2. Приємного читання.
