• o перевірка ефективності рішення.
Зазначимо, що підхід Янга найераще використовувати стосовно загальних рішень, рішень на вищому рівні управління, перспективних рішень тощо.
Кожний етап реалізується через відповідні ланки. Схема процесу вироблення раціональних рішень подана на рис. 6.1.
Будь-яка корпорація повинна визначити, на якому рівні слід приймати рішення з таких питань, як асортиментна політика, придбання фондів, розміщення ліквідних активів. Чим вищий рівень прийняття рішень в організації, тим з більшою ймовірністю їх можна вважати централізованими. Чим нижчий цей рівень, тим вони ближчі до децентралізованих (табл. 6.1).
Таблиця 6.2
Фактори, що впливають на рівень централізації і децентралізації рішень у міжнародних операціях
| Обсяг операцій | Великий | Малий |
| Обсяг капіталовкладень | Великий | Малий |
| Відносне значення для МЇЇС | Важливе | Неважливе |
| Конкурентне середовище | Сильне | Стабільне |
| Взаємозв'язок між обсягами і затратами | Сильний | Слабкий |
| Рівень технологій | Високий | Звичайний |
| Значення товарного знака, патентного права та ін. | Велике | Мале |
| Рівень продуктової диверсифікації | Низький | Високий |
| Однорідність продуктових ліній | Однорідні | Різнорідні |
| Географічна відстань між материнською компанією і зарубіжними відділеннями | Мала | Велика |
| Рівень залежності між окремими частинами | Високий | Низький |
| Рівень компетенції менеджерів у країні-господарі | Менш високий | Більш високий |
| Досвід у міжнародному бізнесі | Значний | Малий |
Проблему централізації і децентралізації можна аналізувати з позицій компанії в цілому або окремої її частини, якщо обмежитись, наприклад, конкретною філією. Рішення, прийняті на рівні закордонної філії, вважаються децентралізованими, на вищих рівнях - централізованими. На централізацію і децентралізацію діють взаємовиключні чинники, тому політику щодо організації фірми слід адаптувати до унікальних обставин її функціонування.
Повну централізацію і децентралізацію можна вважати крайнощами. По суті, жодна компанія не приймає тільки централізовані або тільки децентралізовані рішення. Навпаки, будь-яка фірма змінює політику відповідно до типу проблеми і конкретних обставин. Місце, де приймаються рішення, може залежати від виду продукції, функції, країни. Крім того, в житті прийняття рішень рідко відбувається так асиметрично, як це може здатися. Іншими словами, менеджер може мати повноваження для прийняття рішень, але він має право проконсультуватися і досягти згоди з іншими менеджерами перед тим, як скористається ними.
Під час обговорення проблеми вибору місця прийняття рішень слід враховувати ступінь їх важливості. Іноді цю думку висловлюють так: "Якими будуть втрати внаслідок прийняття неефективного рішення?". Чим значніші потенційні втрати, тим вищий рівень, на якому знаходиться функція контролю в організації. Якщо говорити, наприклад, про рішення в сфері маркетингу, то самостійність філій щодо вибору конструкції виробу не можна порівнювати з автономією стосовно реклами, ціноутворення чи розподілу продукції. На конструювання, як правило, витрачається набагато більше коштів, ніж на реалізацію інших функцій, тому потенційні втрати від неправильного рішення будуть вищими. Крім того, скоригувати або скасувати неправильні рішення, щодо реклами, ціноутворення і розподілу набагато простіше. Замість безпосереднього визначення кола рішень, які можна приймати на рівні філій, доцільніше встановити кількісні межі витрат і тим самим надати автономію філіям у прийнятті рішень, які не потребують значних капіталовкладень, наполягаючи при цьому на затвердженні згори більш значних операцій.
Під час аналізу методів прийняття рішень важливо звертати увагу на відомий трикутник, або "святу трійцю", лауреата Нобелівської премії 1978 року. Г. Саймона, що включає логіку (Л), досвід (Д) та інтуїцію (І) (рис. 6.2).
Наведений рисунок ілюструє різні стилі прийняття рішень: збалансований (1), логічний (2), прагматичний (3) та інтуїтивний (4). У міжнародному менеджменті найбільш поширеним є інтуїтивний стиль, оскільки він дозволяє враховувати особливості національних культур. Це пояснюється також особистою характеристикою успішних у міжнародному бізнесі менеджерів, які роблять акцент на відчуттях і враженнях, а не на фактах та інформації.
Особливість інформаційного забезпечення процесу прийняття міжнародних рішень полягає у тому, щоб використати всю релевантну інформацію, тобто ту, що стосується даної проблеми. Однак складність полягає в тому, що не вся релевантна інформація зрозуміла. Досвід показує, що через різницю культур автори проектів рішень можуть випускати з поля зору корисну інформацію, яка помітна представникам іншої культури. У цьому зв'язку доцільно враховувати так званий феномен "Касандри", зображений на стику сегментів "Важлива, Зрозуміла" матриці, представленої на рис. 6.3.
Матриця розроблена Є. Панченком на основі ідеї В. Гунстерна про інформацію "Касандри", яка є важливою, але не поміченою керівниками. Вона містить ключові дані, на які не звертають уваги, так само як троянці проігнорували застереження Кассандри -доньки царя Трої Пріама про дерев'яного коня. Матриця орієнтує керівників не обмежуватися видимою частиною інформаційного айсберга, а шукати приховану інформацію. Для міжнародних корпорацій вона пов'язана не лише з інтуїцією керівника, а й з кроскультурним мисленням, тобто творчим використанням підходів різних національних культур.
Важливо також звертати увагу на особливості прийняття рішень в умовах певних національних культур:
1. США - переважно централізоване прийняття рішень у сфері зовнішньоекономічних операцій.
Рис. 6.3. Матриця релевантної інформації
• 2. Японія - прийняття рішень шляхом консенсусу з попередніми консультаціями, а також поєднання централізованого і децентралізованого підходів до прийняття рішень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний менеджмент» автора Юхименко П.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості прийняття рішень у міжнародних корпораціях“ на сторінці 3. Приємного читання.
