З розширенням міжнародної діяльності та впливу на зарубіжних ринках в різних сферах діяльності компанії суттєво зростає кількість нових клієнтів і партнерів. Нагальними стають два завдання:
• 1. Зрозуміти культурні відмінності між "нами" і "ними" та форми їх прояву.
• 2. Виявити подібні риси між культурами і намагатись використовувати їх для досягнення власного успіху.
Отже, зрозуміло, що успіх на нових ринках багато в чому залежить від культурної пристосованості фірми, її працівників: терпимості, гнучкості, уміння цінувати переконання інших. Якщо цього дотримуватись, то очевидно, що успішні ідеї можуть бути застосовані до міжнародної практики і будуть ефективнішими.
Як відомо, перші дослідження взаємодії національних ділових культур базувалися на індивідуальних спостереженнях та досвіді бізнесменів-практиків і консультантів з міжнародних питань і часто формулювалися у вигляді правил ведення міжнародного бізнесу:
• 1. Поганих культур не буває! Бувають просто різні культури.
• 2. У міжнародному бізнесі продавець (експортер) повинен під-лаштовуватися під культуру та традиції покупця (імпортера).
• 3. Приїжджі, гості повинні пристосовуватися до місцевої культури, традицій та звичаїв.
• 4. Не можна протиставляти і порівнювати місцеву культуру та культуру власної країни.
• 5. Не можна засуджувати іншу культуру, глузувати з її проявів.
• 6. Ніколи не слід припиняти спостерігати і навчатися.
• 7. Необхідно бути максимально терплячим з партнером і терпимим до нього.
С. Робінсон виділяє три основні підходи до визначення ролі культурного фактора в міжнародному бізнесі і відповідно до них -концептуальні напрями кроскультурних досліджень:
• 1. Універсалістський підхід - базується на тому, що всі люди більш-менш однакові, базові процеси спільні для всіх. Культура визначає тільки те, як вони проявляться, якої наберуть форми. Тому всі культури також в своїй основі однакові і не можуть суттєво впливати на ефективність ведення бізнесу. Універсалістський підхід акцентує увагу на спільних, подібних рисах управлінської діяльності в різних країнах.
• 2. Економіко-кластерний підхід - визнає відмінності національних культур, але не визнає важливості їх урахування при веденні міжнародного бізнесу. Пояснює наявність спільних рис та відмінностей в національних системах менеджменту досягнутим рівнем економічного розвитку. Вважається, що менеджери міжнародних компаній повинні аналізувати в першу чергу економічні, а не культурні особливості ведення бізнесу в різних країнах.
• 3. Культурно-кластерний підхід - базується на визнанні багатогранного впливу національної культури на менеджмент і бізнес, необхідності урахування цього впливу і використання переваг між-культурної взаємодії для підвищення ефективності міжнародної діяльності компанії.
Всі ці підходи збагачують наше розуміння процесів управління в кроскультурному контексті.
Класифікація ділових культур
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний менеджмент» автора Юхименко П.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАГАЛЬНООРГАНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА КРОСКУЛЬТУРНА СПЕЦИФІКА ВЕДЕННЯ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ“ на сторінці 2. Приємного читання.
