Кращою тактикою в цьому випадку є вияв твердості у відстоюванні інтересів.
5. Гра на почутті безвихідності.
Суть цього методу полягає в тому, щоб створити в опонента враження, що в складній ситуації є тільки один вихід. Якщо ви впіймалися на гачок, то вас спрямовують у пастку песимістичного бачення розвитку ситуації. Відбувається звуження вашого поля сприймання, втрачається спроможнсть бачити ситуацію в перспективній площині, і, як наслідок, ви прогаюєте об'єктивно наявні можливості конструктивного підходу до трансформування цієї ситуації на взаємоприйнятне рішення. Ви починаєте самі себе вмовляти, що пропонований вихід із цієї загрозливої, майже катастрофічної ситуації є останнім і єдиним.
Коли виникає така ситуація, важливо зберігати спокій і витриманість. Необхідно, відкинувши аргументи співрозмовника, знову старанно проаналізувати ситуацію, і особливо перспективу подальших подій у разі прийняття цієї пропозиції. Потім необхідно проаналізувати докази співрозмовника, виявити їхні слабкі місця і нести кування, спробувати визначити його очікувані вигоди. Слід також продумати варіанти розвитку ситуації і в тому разі, коли ви відмовитеся від пропозиції чи погодитеся з нею, а також коли, наприклад, звернетеся до третьої особи. У будь-якому разі потрібно залишити можливість для подальшого конструктивного обговорення ситуації.
Особливо це правило застосовне, коли опонентом використовується тактика створення враження безвихідної ситуації й останнього шансу на и розв'язання, що справді може виявитися таким.
Найбільш ефективними в цьому разі можуть стати прийоми ділової бесіди зі слабшою стороною. Наслідуючи викладені підходи, часто можна виявити, що співрозмовник поступово втрачає нагнітальний тон, стає більш поміркованим і трансформує мету останнього шансу в площину, яка має привабливі сторони і для вас.
6. Формування враження, що партнер готовий до співробітництва.
Основним прийомом цього методу є демонстрація опонентом високого рівня розуміння вищих проблем і актуальних потреб. Проте при цьому він водночас висловлює співчуття, що не може допомогти або зробити послугу в розв'язанні ситуації, що склалася. Тобто при зовнішній демонстрації готовності до співробітництва опонент практично ігнорує ваші інтереси. Створення такого активного співчуття вашим проблемам може зініціювати вас із почуття вдячності відповісти йому цілком конкретними кроками в здійсненні його інтересів.
У разі розвитку такої ситуації необхідно звільнитися від помилкового почуття провини й обов'язку допомогти, просто відмовитися від взаємодії з такою людиною надалі або показати їй шлях паритетності дотримання інтересів.
7. Гра на почутті жадібності.
Основна мета цього методу — переконати співрозмовника наважитися прийняти ризиковану пропозицію, що обіцяє величезні вигоди в майбутньому. Цей метод протилежний методові провокування безвихідності.
Отже, коли вам роблять дуже вигідну пропозицію, яка має можливість величезного ризику, необхідно тверезо оцінити реальну ситуацію і не піддаватися почуттю жадібності. Найкраще — це старанно проаналізувати й оцінити всі обставини, а також можливі наслідки такого ризикованого рішення. Необхідно з'ясувати зі співрозмовником дрібні деталі, вимагати гарантій, висловлювати сумнів, "вивуджувати" в цей спосіб додаткову інформацію. Прогнозовані наслідки потрібно порівняти зі своїми пріоритетами і перспективами, а також із завданнями опонента.
Подібна лінія поведінки допоможе уникнути пастки і втримати від прийняття невигідного рішення.
8. "Заколисування" з метою "вбити" пізніше.
Цей метод передбачає надання невеликої нав'язаної послуги. Як правило, така послуга робиться від "щирого серця", "з поваги", немовби з обов'язковим натяком на те, що для вас вона не буде означати ніякого відповідного зобов'язання.
Форми при цьому можуть бути різноманітними: запрошення в ресторан з оплатою там рахунку, організація приємного вечора, вручення невеликого подарунка, допомога у вирішенні побутової проблеми тощо. Ці дії опонента мають на меті "посадити на гачок", тобто через деякий час прийти до вас із пропозицією, яка обіцяє невелику вигоду вам і набагато більшу опонентові.
Весь розрахунок будується на тому, що, отримавши раніше послуги, ви тепер почуваєтеся немовби зобов'язаним опонентові зробити йому що-небудь аналогічне. Тому не дозволяйте "посадити себе на гачок", аналізуйте будь-яку послугу, а також прохання або пропозицію опонента, запропоновані з особливою дбайливістю. Цілком прийнятно без усяких пояснень відмовитися від таких обіцяних вигід.
9. Втрата бачення власних пріоритетів.
Зміст цього методу полягає в тому, що опонент під час бесіди, використовуючи різноманітні засоби (реклама своїх спроможностей, корисності, можливостей, манер, чарівності) заволодіває інтересом співрозмовника, різко підвищує в його очах свій авторитет і з цієї позиції поступово починає нав'язувати своє бачення ситуації, а також намагається навіяти перекручене сприйняття ваших пріоритетів.
У веденні таких бесід необхідно виявляти максимальну обережність. У разі виникнення відчуття подібної позиції слід звернутися до своїх пріоритетів, а не акцентувати увагу на контактах, що обіцяють у майбутньому вигоду, з такою особистістю. Найкраще сприймати його саморекламу як інформацію, яка потребує подальшої перевірки. У контактах з таким опонентом необхідно дотримуватися принципу: "Не говоріть мені, що ви зробили для інших, краще скажіть, що ви зробите для мене і за яку ціну".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент персоналу» автора Мурашко М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи маніпулятивного впливу“ на сторінці 2. Приємного читання.
