Третій елемент моделі — активна політика на ринку праці — нівелює негативні сторони перших двох. Так, стало очевидним, що деякі категорії працівників не готові до конкурентної боротьби на ринку праці, тому для них передбачається надання соціальної допомоги. Держава економічними методами стимулює роботодавців тримати таких людей на підприємствах. У крайньому разі таким працівникам пропонуються робочі місця на державних підприємствах, де діють фіксовані тарифні ставки.
Четвертий елемент моделі — державна підтримка галузей з низькими економічними показниками, які все-таки забезпечують соціально необхідні послуги, — полягає у вжитті соціальних заходів підтримки великих компаній, котрі успішно працюють, створенні нових робочих місць у тих регіонах, де традиційні галузі в занепаді.
В Україні регулювання процесів зайнятості здійснюється на трьох рівнях:
· державному;
· регіональному;
· на рівні підприємств, установ та організацій.
Головною метою політики регулювання процесів зайнятості є досягнення максимальної погодженості дій на всіх названих рівнях. На державному рівні визначаються мінімально необхідні нормативи функціонування ринку праці та його загальні межі. Держава забезпечує уніфікацію системи соціального захисту, трудового законодавства, визначає обсяг прав роботодавців та найманих працівників, можливості участі їх в управлінні виробництвом, межі компетенції місцевих органів управління тощо.
Крім використання нормативів прямої дії, держава здійснює безпосереднє регулювання ринку праці шляхом податкової, кредитно-фінансової політики, а також за допомогою інших засобів загальноекономічного характеру. Тобто можна говорити про вирішальну роль держави у формуванні ринку праці. Разом із тим, макроекономічне регулювання ринку праці не може охопити всіх його аспектів, врахувати особливості територій. Тому важливим рівнем регулювання ринку праці є регіональний.
На регіональному рівні вивчається стан ринку праці, співвідношення попиту і пропозиції робочої сили з урахуванням специфіки кожного регіону.
Залежно від пріоритетів розвитку конкретного регіону формується концепція зайнятості, передбачаються заходи стимулювання тих чи інших підприємств з метою подолання проблем, що виникли.
Третій рівень регулювання ринку праці — це рівень підприємства, установи й організації. Тут протікає процес вжиття всіх засобів впливу з регулювання безпосередньо на працівника. На цьому рівні регулюванню підлягають:
• робочі місця і трудові процеси;
• планування у сфері кадрового забезпечення;
• професійно-технічне навчання працівників;
• соціальний захист.
Ці процеси, як правило, входять до стратегічної мети організації і відображаються у формуванні політики управління персоналом.
Структура організації
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент персоналу» автора Мурашко М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Моделі політики зайнятості“ на сторінці 2. Приємного читання.
