Розділ «1.2. Поняття інновацій, їх вплив на економічну систему»

S-подібною кривою моделюється процес різкого переходу від одного стабільного стану до іншого. Такий скачок може відбуватися внаслідок радикальних змін, що спричиняють інноваційні заходи або кризові ситуації (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Логістична крива

Логістична крива характеризує стадії інноваційного циклу "зародження — ріст — загасання". Стадія росту G (Growth) є нерівномірним процесом у часі. Відрізки прискорення G1 і уповільнення G2. Таким чином ця крива характеризує розвиток явища на стадії росту G, тобто динамічний перехід від одного стабільного стану (стадія Е), коли значення параметрів ледь визначилися, мають мінімальні величини, до наступного стабільного на певний час стану (стадія М — Maturity — зрілість), що має максимальне значення параметрів.

Схожий скачок (рис. 1.6) може повторюватись один раз (розвиток з повторюваним циклом) або декілька разів ("гребінець"). Але стадія загасання обов'язково настане. При S-подібному русі процес ділиться на дві приблизно однакові частини АС і СВ. До точки С приріст параметра нижче за пряму АС, але вище за рівень попереднього росту. Тобто прискорення відбувається повільно. Це пояснюється опором середовища (наприклад, покупці не готові сприйняти інновацію). Ближче до точки С прискорення стає максимальним. Значення параметра стає однаковим як на S-кривій, так і на прямій АВ. Цю частину процесу називають стадією прискореного росту G1.

Рис. 1.6. Повторення інноваційних циклів

У Другій частині процесу, коли явний та прихований опори подолано і явище набрало інерції, приріст параметра відбувається швидко (біля точки С). Але далі приріст уповільнюється внаслідок того, що в дію вступають гальмуючі чинники внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для прискорення, наприклад, величини попиту гальмом буде ємність ринку, поява нових конкурентів.

Другу частину процесу інновацій, що розглядається, називають стадією уповільненого росту G2. Фактично G1 і G2 — це дві складові стадії росту (розвитку) G в інноваційному циклі.

Логістичну криву використовують під час характеристики розвитку різних аспектів потенціалу організації та її позиції у зовнішньому середовищі: опис життєвого циклу технології, попиту, товару і навіть власне функції.

Логістична крива допомагає розкрити сутність інноваційних процесів. Інноваційний цикл переважно починається з усунення відставання підприємства у розвитку, що підвищує її конкурентний статус.

У 1975 р. у праці "Технологічний пат" Г. Менш спрогнозував велику кризу за показниками стану ринків праці та капіталу, що доводить правильність його теоретичних положень. "Технологічним патом" або, точніше, структурною кризою, Менш називає інтервал між двома послідовними життєвими циклами. Оскільки S-подібна крива нс зливається плавно з наступною, їх накладення спричиняє нестабільність. Американський дослідник Р. Фостер називає таку ситуацію технологічним розривом. У 1985 р. у книзі "Оновлення виробництва. Виграють ті, що нападають" він узагальнив фактичний матеріал успіхів та невдач корпорацій протягом тривалого часу (20—25 років) і, використовуючи S-подібні логістичні криві як основний аналітичний засіб, зробив висновок про наявність технологічних меж та технологічних розривів, а також довів об'єктивність циклічного розвитку. За Р. Фостером, нововведення підлягають певній логіці та прогнозуванню, що уможливлює оцінку глибини очікуваних змін.

Я. Ван Дейн розробив власну типологію інновацій, поділивши їх па 3 групи:

— ті, що формують нові ринки і покладені в основу нових галузей;

— ті, що доповнюють продуктові, розширюють ринок існуючих галузей;

— технологічні — основні, що утворюють базис великих технологічних систем, та додаткові.

1.7. Теорія прискорення

Передумовою виникнення теорії слугував, зокрема, бурхливий розвиток цифрових та нанотехнологій. Можна стверджувати, що на початку 80-х років XX ст. розпочалася "ера інформаційних технологій". Це зумовило як стрімке зростання пов'язаних бізнесів, так і виникнення низки проблем, зокрема стрімке зменшення сировинних ресурсів, екологічне забруднення, пригнічення здатності середовища до саморегуляції. Багато ще донедавна перспективних галузей досягли стадії зрілості або взагалі зникли. На думку багатьох дослідників, світ переживає завершення циклу зростання.

Фази винаходів і нововведень мають тенденцію до прискорення. Так, наприклад, між винаходом і втіленням у виробництво пристроїв для фотографічної зйомки минуло 112 років, телефону знадобилося 56 років для завоювання популярності, а пейджер протримався на ринку комунікацій лише 4 роки до свого повного зникнення завдяки розповсюдженню систем стільникового зв'язку. Чим ближче до нашого часу, тим більше скорочується життєвий цикл нововведення.

Крім цифрових мереж, програмних продуктів, інновацій у сфері охорони здоров'я, базовим винаходом останнього десятиліття є перспективні розробки у сфері біотехпологій. Завдяки їхньому розвитку можна буде подолати кризові накопичення депресивних компонентів. Більшість економістів доходять висновку, що вихід із кризи буде пов'язаний з виникненням пової хвилі нововведень, яка забезпечить тривалий стимул наступному періоду зростання, що нині проявляється:

— глобалізацією світової економіки;

— бурхливим розвитком науки, що започатковує нові технології;