Розділ «Тема 8. Оцінка ефективності інноваційної діяльності»

Отже, експерт повинен не тільки дати опис проекту, а й оцінити його актуальність для конкретної галузі знань; чи належить проект до пріоритетних напрямів досліджень; новизну поставленої проблеми; перспективи розвитку проекту; якісний склад учасників, а також обґрунтувати за вищенаведеною системою оцінки. Для експериментально-лабораторних досліджень експертиза передбачає відповіді на такі питання:

— чи підготовлені програми досліджень?

— чи підготовлені анкети для опитування?

— чи проведене пілотажне дослідження?

Передбачені три рівні експертизи. Перший рівень — попередній розгляд проекту і вирішення таких завдань: підбір проектів для участі в експертизі другого рівня; упорядкування вмотивованих висновків щодо відхилених проектів; визначення експертів з кожного проекту, який пройшов на індивідуальний (другий) рівень експертизи. Формалізація результатів па другому рівні експертизи здійснюється па рейтинговій основі. На третьому рівні дається висновок щодо проекту (можуть бути внесені корективи до загального рейтингу проекту, ухвалюють рішення щодо фінансування). Індивідуальний рейтинг проекту розраховують за формулою:

R = r1 + r2, (8.1)

де R — загальний рейтинг проекту; r1, r2 — коефіцієнти, що враховують відповідно наукову цінність проекту і реальність виконання проекту у визначений термін.

Коефіцієнт r1 визначає можливість забезпечення під час виконання проекту нових принципових результатів; значне просування в межах цього напряму; впливу на прогрес у цій або суміжній науковій ділянці. Коефіцієнт r2 враховує науковий рівень керівника і потенціал очолюваного ним колективу; наукову роботу і публікації з теми; інформаційне, лабораторне і матеріальне забезпечення проекту; коректність розподілу завдання за станами, результатами і термінами роботи.

8.2. Обґрунтування економічної ефективності інноваційного проекту

Цінність проекту = вигоди - витрати*9

*9: {У сучасній економічній літературі "затрати" іноді замінюють термінами "витрати", "видатки". У фінансовому менеджменті, управлінському та фінансовому обліку це припустимо, оскільки кожне з вказаних понять має окремий зміст. Проте у проектному аналізі для аналітика заміна поняття "затрати" терміном "витрати" не є принципово важливою. Тому надалі вказані терміни ми вважатимемо як синоніми. }

Тобто потрібно оцінити всі результати проекту і встановити, чи перевищують вигоди затрати па його здійснення. Основні способи оцінювання та аналізу: експертний, аналогій, структурних еволюційних порівнянь. Експертний спосіб полягає у попередньому дослідженні наявної ситуації проектованого процесу (наприклад, виробничої технології). Потім проводять діагностичне дослідження з мстою вивчення та порівняний фактичних характеристик із науково рекомендованими, виявляють недоліки, резерви вдосконалення. На завершальному етапі порівнюють ключові параметри діючої системи із прогнозованими.

Спосіб аналогій передбачає вибір проекту, який виправдав себе па практиці в аналогічних умовах функціонування. Типові проекти здешевлюють впровадження, проте попередньо необхідно проаналізувати і зіставити "паші" умови з діючими.

Спосіб структурних еволюційних порівнянь базується па оцінці теперішнього стану системи та очікуваних (прогнозованих) змін цілей, завдань, попиту, виробничо-господарських результатів тощо. У процесі дослідження здійснюють аналіз, результати якого повинні відповісти на питання, наскільки певний проект відповідає перспективам розвитку і, відтак, обирають найбільш відповідний.

Якщо метою аналізу є встановлення розміру перевищення додаткових вигод від реалізації проекту над додатковими затратами, необхідними для його здіснення, то потрібно визначити методику розрахунку.

Модель оцінки додаткових прибутків ґрунтується на встановленні кількості і вартості додаткових вигод:

де Пдод. — додаткові прибутки від реалізації проекту; Вдод. — вартість додаткової вигоди, отриманої завдяки здійсненню проекту; п – кількість додаткових вигод; і — додаткова вигода.

Модель оцінки додаткових затрат ґрунтується на визначенні кількості і вартості необхідних додаткових ресурсів:

де Здод. — додаткові затрати па реалізацію проекту; Рдод.j — вартість додаткового ресурсу, залученого до здійснення проекту; т — кількість додатково залучених ресурсів; у — додатковий ресурс.

Визначення затрат і вигод треба здійснювати у розрізі кожного року проекту.