Розділ «ЛЕКЦІЯ 1. Еволюція нервової системи»

o органи слуху;

o органи рівноваги;

o органи нюху;

o органи смаку;

o органи дотику.

Рівень розвитку органів чуттів у різних видів ссавців неоднаковий і залежить від умов існування.

Органи зору мають менше значення для ссавців, ніж для птахів, і відрізняються порівняно простою будовою, але набули деяких прогресивних особливостей: їм властивий бінокулярний стереоскопічний зір - фокусування обох очей на одному предметі, завдяки чому ссавці добре орієнтуються у просторі. Акомодація досягається зміною форми кришталика. Гострота зору у ссавців тісно пов'язана із способом життя. У одних очі недорозвинені (кроти), у інших - досягай високої досконалості (хижаки і копитні відкритих просторів, мавпи, нічні тварини).

Дуже добре розвинений зір у ссавців, які мешкають на відкритих місцевостях. Око ссавців зовні вкрите зовнішньою білковою оболонкою (склерою), яка в передній частині ока переходить у прозору рогівку. Під склерою розміщена судинна оболонка з кровоносними судинами, які живлять око. Між склерою та судинною оболонкою в деяких ссавців (хижі, копитні) наявний шар клітин з кришталиками, який утворює дзеркальце, що відбиває світлові промені; зумовлює "світіння" ока відбитим світлом. Судинна оболонка попереду переходить у райдужну оболонку із зіницею (відіграє роль діафрагми, регулюючи освітленість сітківки зміною розмірів зіниці) та війчасте тіло (м'язи, які здійснюють акомодацію ока зміною форми кришталика). Кришталик лінзоподібної форми відносно малий у денних ссавців (парнокопиті, непарнокопиті) і значно збільшується в нічних (котячі). За судинною оболонкою розміщена сітківка, яка складається із зовнішнього пігментного та внутрішнього світлочутливого шарів. Рецептори сітківки - палички (чорно-білий зір) і колбочки (кольоровий зір). Більшість ссавців - хромати (здатні розрізняти кольори).

Органи нюху розвинені добре і відіграють у житті велику роль. За їх допомогою ссавці орієнтуються у просторі, впізнають ворогів, добувають поживу, а також відшукують особин протилежної статі. Високий рівень розвитку органів нюху пов'язаний зі збільшенням об'єму нюхової капсули і в її ускладнені шляхом утворення системи нюхових раковин. Власне нюхову функцію виконує частина верхнього відділу носової порожнини з лабіринтом решітчастої кістки; це рецепторні клітини з війками. Звичайно носові порожнини з'єднані з порожнинами (пазухами) кісток, які оточують її.

Добре розвинені нюх і слух у нічних і сутінкових тварин, які живуть у лісах. Нюх ссавців ефективніший, ніж в інших наземних хребетних: хеморецептори дозволяють розрізняти окремі специфічні речовини (запахи), характерні для виду, групи особин і навіть індивідів. Високо розвинений нюх у сумчастих (кенгуру), комахоїдних (кріт, їжак, білозубка, бурозубка), гризунів (білка, бобер, миші, пацюки), хижих (вовчі) і копитних тварин; їх називають макросматиками (від грец. такгоз - довгий, великий і озте - запах, нюх). Більшість приматів (мавпи) та ряд інших ссавців мають менш тонкий нюх, тому їх називають мікросматиками (від грец. тікгоз - малий і озте - запах, нюх). Орган слуху ссавців складається з трьох відділів:

1) зовнішнього - вушна раковина та зовнішній слуховий прохід, який закінчується барабанною перетинкою;

2) середнього з трьома слуховими кісточками: молоточок, коваделко, стремінце; за допомогою євстахієвої труби середнє вухо з'єднується із задньою частиною ротової порожнини, що забезпечує вирівнювання тисків повітря по обидва боки барабанної перетинки;

3) внутрішнього вуха - завитки, яка містить кортїїв орган; функція кортієвого органа полягає в первинному аналізі та кодуванні звукових сигналів, які передаються слуховим нервом у слуховий центр головного мозку (рис. 17).

Рис. 17. Будова вуха ссавців (за Шмальгаузеном, 1979)

1 - вушна раковина; 2 - зовнішній слуховий прохід;

3 - барабанна перетинка;

4 - слухові кісточки в порожнині середнього вуха;

5 - євстахієва труба; 6 - вестибулярний апарат; 6а - напівколові канали; 66 - овальний мішечок; 7 - завитка; 8 - слуховий нерв.

Звуковий діапазон ссавців ширший порівняно з птахами, вони використовують як ультразвукові (понад 20 кГц), так і низькі частоти. Наприклад, собаки й кажани відчувають ультразвуки. Цю властивість використовують під час дресирування собак, а кажанам вона дає змогу орієнтуватися в просторі. Кажани для ехолокації, крім ультразвуку (4080 кГц), використовують і низькочастотні звуки до 12 Гц (інфразвуки). Широкий звуковий діапазон у зубатих китів (дельфіни, кашалоти, касатки): від декількох герц до 200 кГц. Вусаті кити (синій, гренландський, горбатий) видають звуки частотою 1-2 кГц великої сили й тривалості.

Орган рівноваги (вестибулярний апарат) охоплює три напівколові канали й овальний мішечок (рис. 17, 6а і 66), поєднані з внутрішнім вухом.