Розділ «2. Діти із захворюваннями нервової системи»

Залежно від ураження клітин або нервів головного мозку енцефаліти поділяються на поліенцефаліти (поліо - сірий, тобто ураження клітин головного мозку); лейкоенцефаліти (лейко - білий, тобто ураження нервових волокон).

Прикладом поліенцефаліту є гострий епідемічний енцефаліт і енцефалітна форма поліомієліту. Більшість форм енцефаліту протікає з одночасним ураженням як клітин, так і провідних шляхів головного мозку, тому їх називають паненцефалітами. До первинних вірусних паненцефалітів відносять кліщовий, комариний та інші форми.

Перебіг хвороби у дітей протікає особливо тяжко. Якщо дитина перед цим не хворіла або на фоні перенесених захворювань (грип, кір, вітряна віспа та ін.) різко погіршується її стан, піднімається температура, розвиваються загальномозкові та осередкові ураження головного мозку.

До загально-мозкових симптомів відносять: головний біль, запаморочення, блювоту, судоми, втрату притомності - від легкої форми до коми.

Коматозний стан характеризується тяжкими розладами функції мозку: хворий непритомніє, не реагує на оточення, порушена регуляція життєво важливий функцій (дихання, кровообігу), немає реакції на світло, загальмовані сухожилкові рефлекси. У деяких випадках спостерігається психомоторне збудження, галюцинації, марення.

Епідемічний енцефаліт уражає утворення, які розміщені біля шлуночків мозку (ретикулярна формація, ядра очно-рухових нервів, вегетативні центри). Клінічно це проявляється підвищеною сонливістю або безсонням, двоїнням в очах. Вегетативні порушення характеризуються розладами частоти і ритму дихання, серцебиттям, коливанням артеріального тиску, підвищенням температури, нецукровим сечовиділенням, спрагою та іншими симптомами.

При кліщовому енцефаліті уражуються нервові клітини варолієвого мосту, довгастого і переднього, а також рухові нейрони передніх рогів спинного мозку. У дитини поникла голова, судоми рук і плечового поясу. При ураженні довгастого мозку спостерігається порушення ковтання, гугнявий відтінок голосу або повна безголосість, судоми м'язів язика, розлади дихання і серцевої діяльності. Ці зміни є однією з причин смерті при стовбуровій формі енцефаліту.

При енцефаліті, який розвивається як ускладнення після вітряної віспи, мають місце характерні мозочкові і вестибулярні розлади, які рідко спостерігаються при інших енцефалітах. Внаслідок порушення координації діти не можуть самостійно їсти, одягатися, ходити і сидіти.

Проте при більшості енцефалітів вираженої вибірковості ураження окремих структур мозку немає. Спостерігаються парези і судоми, розлади координації, порушення чутливості, гіперкінези, вегетативні розлади, порушення мовлення та інших коркових функцій.

У перебігу захворювання виділяють кілька стадій: гостру, відновлення і резидуальну, тобто періоду стійких післядій. Тривалість гострої і відновної стадії при енцефалітах залежить від патогенних властивостей збудника, захисних сил організму і віку хворого. Тривалість гострого періоду від 10-15 днів до кількох місяців.

При деяких енцефалітах спостерігається хронічний період захворювання. Його розвиток зумовлений зміною імунореактивних процесів у тканинах головного мозку, внаслідок яких загиблі клітини стають чужорідними - розвивається аутоімунний процес.

Клінічні симптоми хронічної стадії енцефаліту з'являються в кінці гострого періоду або через кілька місяців і навіть років. При кліщовому енцефаліті симптоми хронічного періоду мають назву "Кожевникова епілепсія". Вона характеризується мимовільним скорочення м'язів обличчя, шиї, плечового поясу. Скорочення через деякий час поширюється по всьому організму, що призводить до судом із втратою притомності.

При епідемічному енцефаліті хронічний період характеризується поступовим розвитком синдрому паркінсонізму. Рухи у таких хворих стають повільними, ходять дрібними кроками, мовлення повільне, голос монотонний, часто спостерігається тремтіння рук і голови. Порушується пам'ять і мислення.

Якщо дитина перенесла захворювання в ранньому віці, то може порушуватись процес розвитку ЦНС. Порушення росту і диференціації клітин кори головного мозку призводить до формування вторинної мікроцефалії. Руйнування нервових клітин може бути причиною затримки психічного і моторного розвитку. Діти пасивні, формування мовлення затримується. Порушується також розвиток інших вищих кіркових функцій - пам'яті, уваги, мислення. Якщо до моменту захворювання нервова система уже сформувалась, то наслідки перенесеного енцефаліту значною мірою залежать від того, які структури мозку і наскільки сильно були уражені у гострому періоді хвороби. До найбільш частих наслідків відносяться паралічі і парези кінцівок, а також симптоми ураження стовбура мозку у вигляді порушення функції черепно-мозкових нервів (косоокість, ністагм, запаморочення, парези м'язів обличчя, м'якого піднебіння, гортані, голосових зв'язок і язика).

Ендокринно-обмінні порушення можуть проявлятися у відставанні в рості, в ожирінні, виснаженні, цукровому діабеті, порушенні трофіки нігтів, волосся та ін. (рис. 67).

Рис. 67. Ожиріння у дитини після енцефаліту (за Бадаляном Л. О, 1982)

Наслідком перенесення енцефаліту є синдром судом. Судоми, які часто повторюються, призводять до порушення інтелекту. У хворих знижується пам'ять, увага, здатність до навчання. Такі діти стають роздратованими, агресивними.

Після перенесення енцефаліту рідко спостерігається порушення слуху і зору. Порушення вищих коркових функцій пов'язані не лише з локальним ураженням мозку, але і з порушенням цілісної аналітико-синтетичної кори, що призводить до розладу мовлення, письма, читання, рахунку, емоційно-вольового порушення. Наслідки перенесення енцефаліту проявляються у нестійкому настрої, неадекватній поведінці, агресії, що є причиною конфліктних ситуацій у сім'ї і школі. Може спостерігатись зниження інтелекту.

Лейкоенцефаліти - ураження головного мозку, при якому страждає біла речовина мозку або провідні шляхи. Захворювання розвивається внаслідок проникнення вірусу кору, сказу, лишаю. Збудники потрапляють у нервову систему і спричинюють алергічну реакцію, яка призводить до розпаду мієліну у білій речовині, утворюється сполучна тканина, яка найбільш локалізована в корі. Найбільш характерна локалізація патологічного процесу у білій речовині великих півкуль. Тому у клінічній картині домінує типове для хворих порушення психіки. Спостерігається апатія, збудженість, ослаблення пам'яті, порушення логічного мислення. До числа характерних змін відносяться прогресуюче зниження зору і слуху. Пізніше розвиваються парези і паралічі. Постійним симптомом лейкоенцефалітів є судоми. Можуть утворюватись дизартрії, розлад координації рухів і ковтання. На пізніх стадіях - зниження температури. Такі діти живуть від 2 місяців до 2 років. Медико-педагогічній корекції не підлягають, оскільки відбувається розпад особистості.

Арахноїдити - запалення павутинної оболонки головного або спинного мозку, що виникає як ускладнення після різних інфекційних захворювань (кір, скарлатина, паротит, отит). Симптоми проявляються або гостро, або поступово, нагадують менінгіт: висока температура, блювота. Якщо запалення відбувається там, де розташований мозочок і міст головного мозку, то збільшується внутрішньочерепний тиск, буває блювота. Якщо арахноїдити розповсюджуються на основу мозку, то може спостерігатись косоокість, ністагм, асиметрія м'язів обличчя й інші симптоми. У пізній стадії вражається трійчастий, лицевий, під'язиковий нерви. Порушується координація рухів. При ураженні слухового нерва спостерігається глухота. Локалізація запалення в межах зорових нервів характеризується порушенням зорових функцій: звужуються поля зору не розрізняються кольори, може наступити сліпота. Спостерігається також порушення сну, водно-сольового обміну.