Оцінка ефективності маркетингового управління

Маркетинговий менеджмент

1. відбувається формування остаточного варіанта імітаційної моделі;

2. відібрані показники й методи поєднуються в систему, котра будується таким чином, що зв'язки між її складовими частинами дуже тісні з точки зору спрямованості даної моделі;

3. триває групування методів і показників, що допомагає виділити опорні елементи моделі;

4. установлюється послідовність розміщення матеріалу, що передбачає найбільш повне розкриття внутрішнього вмісту зафіксованих елементів, їх теоретичну й практичну апробацію у відповідних імітаційних ситуаціях.

По-третє, на підставі роботи команд-імітаторів відбувається процес знаходження й розроблення різноманітних альтернатив вирішення управлінської проблеми. Якість підготовки проектів управлінських рішень залежить від технології роботи команд імітаторів. У результаті проведеного аналітичного дослідження можна стверджувати, що в імітаційному процесі можуть бути задіяні такі підходи до його реалізації, як особистісний, колегіальний, універсальний.

При реалізації особистісного підходу за імітаторами закріплюються окремі питання з послідовним захистом можливих варіантів їх вирішення серед команд-імітаторів.

Колегіальний підхід потребує колективного обговорення кожного питання, що відбувається у вигляді дискусії. Специфікою І розглянутого методу є те, що при колективному виробленні рішень відсутні ролі, і як наслідок, мінімізується ймовірність виникнення конфліктних ситуацій, зумовлена нівелюванням міжособистісного домінування.

Використання універсального підходу потребує колективного обговорення управлінських рішень, у якому кожен імітатор обов'язково виступає щодо всього комплексу питань. Останній варіант є найефективнішим, тому що дає змогу з різних поглядів розглянути проблему й рішення стосовно неї.

Однак при реалізації подібних підходів потрібно пам'ятати, що міжособистісні взаємини серед експертів і команд-імітаторів дуже впливають на результати всього процесу управлінської імітації. Звідси випливає необхідність мати методику розв'язання конфліктних ситуацій, яка була б доступною як експертам-аналітикам, так і рольовим імітаторам, що дало б змогу конструктивно підійти до розв'язання будь-якого конфлікту взагалі, котрий, по суті, становить собою складну систему, з багатьма факторами, що визначають її розвиток. Це тип особистості, рівень інтелекту, характер тих, хто бере участь у конфлікті, посадове положення і т. д.

По-четверте, відбувається первинна експертна оцінка багатоваріантності запропонованих результатів з метою відсівання найбільш непридатних до використання через їхню невідповідність критеріям оцінки ефективності. Для цього необхідно оцінити корисність і складність реалізації окремих варіантів і відібрати ті з них, які мають найбільше шансів бути виконаними при першому розгляді. Для здійснення цієї мети найбільш прийнятним є метод "мозкової атаки", що характеризується відкритим висловлюванням експертів у міру реалізованості запропонованих імітаторами альтернатив. У межах цього методу може бути використаний принцип Паретто, відповідно до якого експертами відбираються 20 % можливих альтернатив, які найбільше заслуговують на увагу.

На третьому етапі (заключному) відбувається формування цільового вирішення управлінської проблеми й здійснюється апробування отриманого результату. Реалізація цього етапу структурно зумовлена виконанням таких підетапів.

По-перше, на підставі наявних альтернативних рішень здійснюється вибір найкращої альтернативи (варіант цільового управлінського рішення). У цьому випадку можливі кілька варіантів вибору, зумовлених можливістю або неможливістю здійснення експериментальних перевірок.

У першому випадку найкращу альтернативу відбирають після реалізації таких заходів: поглиблений аналіз із погляду ресурсного забезпечення необхідних заходів з усього списку альтернатив і відбір найкращих рішень; експериментальна перевірка кількох відібраних альтернатив з метою отримання додаткової інформації про найкращий варіант; вибір найкращого рішення, що ґрунтується на результатах експерименту.

(7.13)

де m — кількість експертів;

S — сума квадратів сум рангів, які проставляються експертами; n— кількість альтернативних варіантів унаслідок ранжирування.

У разі неможливості проведення експериментальних перевірок існує встановлена процедура формування переліку альтернатив у міру їх важливості й переваги. Спочатку встановлюють необхідне значення коефіцієнта узгодженості експертних суджень, тобто визначають, якою більшістю голосів та чи інша альтернатива, висунута експертами, буде включатися в загальний (погоджений) перелік. Найбільш доцільним представляється величина цього показника в 0,75. Це означає, що кожна з альтернатив, запропонованих тим або іншим експертом, буде включена до загального переліку тільки в тому випадку, якщо за неї буде подано не менше 75 % голосів усіх експертів. Потім експерти формують кожен свій перелік необхідних альтернатив. Після цього проводиться голосування щодо кожної із висунутих альтернатив з метою їхнього ранжирування за важливістю з погодженого переліку. При цьому ранг 1 отримує найважливіша альтернатива, ранг 2 — найважливіша альтернатива з інших і т. д. Результати заносяться в таблицю. Підраховуються суми рангів (місць), набрані кожною альтернативою. Потім ці суми зводяться в квадрат і підсумовуються. Знайдене значення суми необхідне для перевірки узгодженості думок експертів. Потрібно зазначити, що тільки тоді, коли думки експертів узгоджені, можна використати узагальнене ранжирування, котре формується за найменшою сумою рангів. У результаті виходить список альтернатив, розміщених за ступенем переваги й важливості для вирішення цільової управлінської проблеми. Оскільки кінцеве завдання аналізу полягає в тому, щоб отримати узагальнену думку експертних груп з подальшою побудовою ранжирування привабливості альтернатив, перевіряють і узгодженість експертних суджень за допомогою оцінки коефіцієнта конкордації. Розрахунок здійснюють, використовуючи такі формули:

(7.14)

де W— коефіцієнт конкордації.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинговий менеджмент» автора Белявцев М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка ефективності маркетингового управління“ на сторінці 20. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Сутність і роль маркетингового управління

  • Маркетингове середовище фірми

  • Завдання і функції маркетингового управління фірмою

  • Якісні підприємницькі цілі

  • Концепції управління підприємством в умовах ринку

  • Концепція маркетингу взаємодії

  • Концепція товару

  • Концепція класичного маркетингу

  • Основні етапи процесу маркетингового управління фірмою

  • Розроблення комплексу маркетингу

  • Тенденції еволюції маркетингового управління при переході до інформаційної цивілізації

  • Розділ 2. МАРКЕТИНГОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ

  • Маркетингові інформаційні системи

  • Маркетингові дослідження

  • Сегментація і вибір цільових ринків

  • Розділ 3. ПЛАНУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ

  • Характеристика плану маркетингу фірми та його складових

  • Планування в системі управління маркетингом

  • Розділ 4. Маркетингове стратегічне планування

  • Аналіз середовища підприємства

  • Визначення місії та цілей фірми

  • Вибір стратегії фірми

  • Виконання стратегії

  • Оцінка і контроль виконання стратегії

  • Використання CRM-технологій у маркетинговому стратегічному плануванні

  • і методика планування маркетингу

  • Розділ 5. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ В МАРКЕТИНГОВОМУ УПРАВЛІННІ

  • Корпоративні культурні цінності

  • Інструментарій формування і розвитку корпоративної культури підприємств

  • Організаційне проектування маркетингових фірм і служб

  • Товарна структура організації маркетингу

  • Споживацька ознака (організація структури маркетингу за цільовими ринками)

  • Завдання і функції маркетингових підрозділів фірми

  • Управління торговельним персоналом маркетингової фірми

  • Ділова етика в маркетинговому управлінні

  • Розділ 6. УПРАВЛІННЯ РЕАЛІЗАЦІЄЮ ПЛАНІВ МАРКЕТИНГУ

  • Управління товарною політикою фірми

  • Управління політикою руху товару фірми

  • Управління комунікаційною політикою фірми

  • Управління процесом продажу

  • Розділ.7. КОНТРОЛЬ І АНАЛІЗ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ

  • Види маркетингового контролю та їхня характеристика

  • Маркетинговий аудит

  • Оцінка ефективності маркетингового управління
  • ДОДАТКИ

  • Додаток Б. Завдання, права й обов'язки співробітників основних підрозділів маркетингової системи