Розділ 3. ЛОГІСТИКА У СФЕРІ РОЗПОДІЛУ, ЗБЕРІГАННЯ І ПРОДАЖУ ТОВАРІВ

Правила видачі замовлень і регулювання запасів. Для ефективної роботи логістичної системи необхідно знати правила, що регулюють розміщення замовлень і розміри складських запасів у кожній ланці реалізації продукції. У цій моделі є три основні види замовлень:

1) замовлення на відшкодування проданих товарів;

2) замовлення для поповнення запасів в усіх ланках у зв'язку зі зміною рівня продажу;

3) замовлення, що необхідні для заповнення каналів забезпечення товарами за інформацією про замовлення, що перебувають в стадії виконання.

Порядок виконання замовлень такий: а) на основі аналізів продажу і відповідно до запізнювання закупівлі (три, два й один тижні для відповідних трьох ланок) замовлення найближчій ланці системи охоплюють відшкодування фактичного продажу, реалізованого ланкою, котра замовляє; б) після закінчення достатнього часу для визначення середньої величини короткострокового продажу вживаються заходи до поступового зниження або підвищення кількості запасів залежно від збільшення чи зменшення обороту; в) одна частина замовлень, що знаходяться в процесі виконання (відправлені поштою, невиконані замовлення в постачальника і товари, що перебувають в дорозі), завжди пропорційна середньому рівню ділової активності і тривалості виконання замовлення. Збільшення обсягів продажу, як і подовження циклу постачань, обов'язково викликає збільшення загального обсягу замовлень у каналах розподілу. Ці замовлення, що перебувають у процесі виконання, неминучі. Вони є частиною "матеріальної бази" у структурі логістичної системи. За відсутності замовлень, спеціально призначених для заповнення каналів розподілу, відповідна потреба в товарах покривається в результаті зниження складських запасів, а це означає, що замовлення на заповнення каналів товароруху видаються беззвітно під виглядом регулювання запасів.

Видача замовлень залежить також від очікуваних обсягів продажу у майбутньому. Методи прогнозування, що формуються в екстраполяції наявної тенденції на майбутній період, призводять, загалом, до створення менш стійкої, коливної логістичної системи.

Вплив на описану вище організаційну структуру (рис. 3.9) запізнювань і правил поведінки системи, а також її характеристики мають бути виражені в чіткій кількісній формі.

Після опису логістичної системи необхідно з'ясувати її поведінку в цілому. Для цього варто скористатися схемою споживчих закупівель у якості вхідних даних і потім спостерігати за змінами, що виникають у складських запасах та у виробництві продукції. їхній вплив на логістичну систему можна з'ясувати за допомогою методів імітації, що полягають у простежуванні, крок за кроком, фактичних потоків замовлень, товарів та інформації. Таку схему подано на рис. 3.10.

Вона містить чотири елементи: 1) три рівні; 2) потоки, що переміщують вміст одного рівня до іншого; 3) рішення, що регулюють темпи потоку між рівнями; 4) канали інформації, що з'єднують рішення з рівнями.

Пояснимо деякі поняття. Рівні характеризують нагромадження, що виникають усередині системи. Це товари, що є на складі, в дорозі, складські площі, кількість працівників та інші показники. Темпи потоку — це миттєві потоки між рівнями в системі. Темпи відображають активність у системі.

.

Рис. 3.9. Схема організації логістичної системи

Рис. 3.10. Схема джерел інформації та каналів матеріалопотоку

Рішення — це формулювання лінії поведінки, що визначає, яким чином наявна інформація про рівні приводить до вибору рішень, пов'язаних із величинами поточних темпів. Функція рішення, з одного боку, може мати форму нескладного рівняння, що визначає найпростішу реакцію матеріалопотоку на стан одного чи двох рівнів (так, продуктивність транспортної системи часто може адекватно виражатись кількістю товарів у дорозі, що є першим, другим чи третім рівнем, і константою — середнім запізнюванням на час транспортування). З іншого боку, функція рішення може бути довгим і детально розробленим ланцюгом обчислень, виконуваних з урахуванням вимірювання низки додаткових умов.

Інформація як основа рішень. На рис. 3.10 показано, що функції рішень, на основі яких установлюються темпи, пов'язані тільки з інформацією щодо рівнів. Чим вищий рівень інформаційної системи, тим вища ефективність логістичної. Тому якість інформаційної системи дає змогу ефективно вирішувати більшість проблем керування запасами, транспортування продукції, складування тощо.

Таким чином, у сучасних умовах ринку актуальною проблемою для товаропровідних систем є розширення ініціативи впровадження сучасних інформаційних технологій, що дасть змогу вивести фірми на принципово новий рівень взаємодії, пов'язаної з автоматизацією ланцюгів постачань. Замість стосунків покупець-постачальник на перший план мають виходити глобальні відносини, засновані на стандартах взаємодії всіх учасників логістичного ланцюга. Звичні поняття "замовлення на закупівлю" й "замовлення на продаж" слід замінювати термінами "спільна діяльність щодо розрахунку попиту" або "єдина політика поповнення запасів".

На сьогодні в Україні деякі, насамперед, національні товаропровідні системи починають активно використовувати у менеджменті логістики методи MRP-управління (Material Requirements Planning), що передбачають автоматизацію замовлень, поставок і контроль як внутрішнього переміщення товарів, так і всього торговельного процесу. Система MRP широко застосовується у промисловості щодо торгівлі і базується на транспортній логістиці, або на складському обліку й управлінні запасами. Вибір пріоритету залежить від стратегії логістичних партнерів: "витягування" ("pull-стратегія") або "виштовхування" ("push-стратегія") товарних потоків*85.

*85: {Гаджинский А.М. Логистика [Текст]: учеб. / А.М. Гаджинский. – М.: Информ.-внедренч. центр "Маркетинг", 2003. }

Реалізація стратегії "витягування" полягає в проведенні активних рекламних кампаній для кінцевих споживачів, які створюють високий рівень попиту на певні категорії товарів; це спонукує роздрібні торговельні підприємства робити термінові замовлення оптовикам, які, у свою чергу, звертаються до виробників, таким чином, відбувається витягування товарів з дистриб'юторського каналу. Таким чином, MRP-система фокусується на транспортній логістиці, тому що певному виду стратегії властивий більш низький рівень товарних запасів у всіх ланках руху товарів. Це є причиною жорстких вимог до строків поставки, від яких, у підсумку, залежить рівень товарообігу в магазинах мережі й проміжних ланках логістичного ланцюга.

Стратегія "виштовхування" базується на стимулюванні виробниками оптовиків, які, у свою чергу, активно пропонують продукцію роздрібним торговельним підприємствам, що намагаються зацікавити товаром споживачів; для прискорення руху товарів у всіх ланках логістичного ланцюга відбувається нарощування реклами, в основному за рахунок виробника. За використання цієї стратегії формуються досить великі товарні запаси як у виробників, так і у дистриб'юторів, таким чином, для MRP-системи є пріоритетною проблема скорочення витрат щодо зберігання та управління товарними запасами.