Економічний розмір замовлення та основні показники управління запасами

Логістика

Третій підхід — експертна оцінка. Цей підхід можна викласти одним рядком: менеджер на власний розсуд, на основі власного досвіду, задає об'єм товару, який має підтримуватись як страховий запас. Це просто одне-єдине число, що задається на основі власних уявлень про поведінку товару при його реалізації.

Четвертий підхід — на основі розрахунку середнього відхилення — базується на твердженні, що чим вищі коливання (!) в об'ємах споживання, тим більшим має бути страховий запас. Приклад розрахунку наведено в табл. 4.15.

Розраховуємо середнє відхилення: Вс = (10 + 4): 2 = 7 одиниць на місяць. При розрахунку середнього відхилення не враховано березень, оскільки прогноз попиту перевищує фактичне споживання, а відповідно створювати надлишкові запаси не потрібно.

Наступний крок — це узгодження середнього відхилення з рівнем обслуговування запитів споживачів (клієнтів). Ще раз нагадаємо, що сам по собі страховий запас є “замороженими” грошима, що не обертаються. Тому його створення необхідне лише для безперебійної роботи або для можливості максимального задоволення запитів споживачів (клієнтів). Тому наступний крок — це множення значення середнього відхилення на коефіцієнт відхилення, який обирають залежно від бажаного рівня обслуговування запитів споживачів.

Рівень обслуговування визначають як частку товарних позицій, за якими постачання споживачам були зроблені за один раз до запланованої дати. Чим вище значення коефіцієнта, тим більший об'єм страхового запасу є на підприємстві, і тим вищий рівень обслуговування замовлень. В табл. 4.16 наведено значення коефіцієнта відхилення і відповідний для нього рівень обслуговування. Одразу зазначимо, що такі дані були отримані в ході дослідження, проведеного Дж. Шрайбфедером[3] і, власне, стали основою цього підходу. В інших джерелах можна знайти як підтвердження цього, так і застереження[5].

Скажімо, в 1970-ті роки у виробництві харчових продуктів цілком прийнятними вважалися функціональний цикл тривалістю 7—10 днів і норма насичення попиту на рівні 92 %. Проте вже на початку 80-х років очікування зросли, скоротивши допустимий термін виконання замовлення до 5—7 днів і піднявши мінімальну норму насичення попиту до 95 %. Сьогодні очікування в галузі наблизилися до 3—5 днів за терміном поставок і до 98 % за нормою насичення попиту. Проте необхідно пам'ятати також, що починаючи від 70 % і вище затрати сервісу зростають експоненційно — залежно від рівня обслуговування, а якщо останній сягає 90 % і вище, сервіс стає невигідним. Фахівці підрахували, що за умови підвищення рівня обслуговування від 95 до 97 % економічний ефект підвищується на 2 %, а витрати зростають на 14 %.

Отже, приймаючи рішення щодо прийнятного рівня обслуговування, логічно буде не придивлятися до визначених кимось меж, чисел, стандартів, а лише взяти інформацію на озброєння й відшукати власне рішення для конкретної ситуації (підприємства, галузі). Втім у нашому випадку ми приймаємо значення, наведені в табл. 4.16.

Якщо мета підприємства — задовольняти 95 % запитів споживачів (що відповідає коефіцієнту відхилення 2), то, відповідно, об'єм страхового запасу, який необхідно тримати на підприємстві, становитиме: 7•2 = 14 одиниць. За більшого рівня обслуговування, скажімо на рівні 98,5%, страховий запас зросте: 7 • 4 = 28 одиниць.

Таблиця 4.17.

Вихідні дані для визначення об'єму страхового запасу для товару нерегулярного споживання

МісяцьПрогноз попитуФактичне споживанняВідхилення (модульна величина)
Січень1005050
Лютий10016060
Березень100зо70
Квітень100130ЗО
Травень1008020
Червень10017070

Різниця лише 3,5 %, а об'єм страхового запасу збільшився вдвічі. Використання великого коефіцієнта відхилення призводить до появи значного необоротного запасу, тому необхідно постійно переглядати статистику задоволення запитів споживачів з метою коригування коефіцієнтів відхилення.

Це чотири поширених підходи до визначення об'єму страхового запасу. Втім, як зазначалося вище, складність в їхньому застосуванні може виникати внаслідок нерегулярного попиту і значних коливань у часі виконання замовлення. Особливо це стосується продукції (товарів, сировини), яка перетинає кордон і може бути затримана на невизначений час.

Для подібної продукції є також певні підходи. Так, для товарів нерегулярного споживання застосовують метод середнього відхилення. Він дає змогу врахувати непостійний характер обсягів споживання (приклад наведено в табл. 4.17).

Цей підхід дозволяє дізнатися, наскільки правильні прогнозні значення, які розраховує менеджер. Без постійного коригування на фактичне споживання можна отримати занадто великі відхилення. Тому для товарів, споживання яких відчутно змінюється з місяця в місяць, застосовують метод середнього відхилення. При його застосуванні визначення об'єму страхового запасу буде ґрунтуватись на показниках, найближчих до звітного періоду минулих місяців, коли фактичне споживання перевищувало прогнозне. Це допоможе підтримувати високий рівень страхових запасів.

Отже, середнє відхилення становить: (70 +30): 2 = 50 одиниць на місяць.

Використавши відомі коефіцієнти відхилення (табл. 4.16), отримаємо об'єм страхового запасу, що відповідатиме нашим уявленням про рівень обслуговування запитів споживачів. Таким чином, якщо ми прагнемо на 95 % забезпечити запити, то об'єм страхового запасу необхідно підтримувати на рівні: 50 • 2 = = 100 одиниць. Якщо ми прагнемо задовольнити 98,5 % запитів, то об'єм страхового запасу значно зросте і становитиме: 50 • 4 = = 200 одиниць.

Щодо товарів із непостійним часом виконання замовлення, то вище зазначалося: якщо розраховувати страховий запас за найбільшим терміном очікування, це призведе до накопичення надлишкових запасів. Отже, необхідно знайти рівновагу між об'ємом страхового запасу, що перебуватиме на зберіганні, і витратами, які з цим пов'язані (оренда та інші видатки). Маємо на увазі таке: страховий запас створено на суму 7500 грн., що відповідає 6-тижневому попиту; вартість зберігання становить 27 %. Таким чином, витрати на утримання страхових запасів на період дорівнюватимуть: 7500 • 27 % = 2025 грн.. Це витрати, які понесе підприємство додатково до вкладених 7500 грошових коштів у придбання об'єму страхового запасу.

Вирішенням такого проблемного питання можуть бути зустрічі з постачальником, аналіз планів відпуску продукції або розподіл ризиків і фінансових зобов'язань. У будь-якому разі видатки на утримання запасів, особливо страхових об'ємів, дуже вагомі в частці оборотних активів. Нагадаємо, що страховий запас не забезпечує рентабельності вкладених у нього грошових коштів. Інакше, якщо ці товари, скажімо, мають високу рентабельність продажів, подібне їх резервування може принести певний зиск підприємству.

Отже, управління запасами потребує визначення не лише управлінських показників (об'єм страхового запасу, час виконання замовлення, точка замовлення тощо), але й більшою мірою вартісних, до яких відносять: оборотність, індекс дохідності, рентабельність вкладень у запаси та рентабельність продажів. Це дасть змогу отримати відкоригований рівень прибутку за продукцією і дати повне уявлення щодо прийняття усвідомленого рішення з управління запасами.

Оборотність показує кількість разів реалізації товару (надходження сировини у виробництво) впродовж певного періоду. Тобто кожного разу, коли ми реалізуємо товари на суму, яка дорівнює вартості вкладень у них, ми говоримо про оборотність. Простіше за все пояснити це на прикладі, наведеному в табл. 4.18.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логістика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічний розмір замовлення та основні показники управління запасами“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ЛОГІСТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ОПТИМІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ТА НАПРЯМ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ

  • Еволюція концепцій логістики

  • Розділ 2. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АПАРАТ ЛОГІСТИКИ

  • Логістичні операції й функції

  • Логістичні ланцюги та канали розподілу

  • Основні характеристики загальновизнаних логістичних стандартів і концепцій управління

  • Розділ 3. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ФУНКЦІЙ ЗАКУПІВЛІ ТА ЗБУТУ

  • Сутність закупівельної політики підприємства

  • Сутність збутової політики підприємства

  • Чинники впливу на формування ціни на товар у роздрібному каналі збуту

  • Побудова системи розподілу повноважень менеджерів згідно з функціональними обов'язками

  • Розділ 4. ЛОГІСТИКА ЗАПАСІВ

  • Методи систематизації та групування багатономенклатурних запасів: АВС, ХYZ

  • Методи прогнозування продажів товарів

  • Економічний розмір замовлення та основні показники управління запасами
  • Розділ 5. СКЛАДСЬКА ЛОГІСТИКА

  • Трансформаційні центри: завдання, функції, класифікація

  • Визначення місця дислокації трансформаційних центрів у розподільчих логістичних системах

  • Показники оцінювання роботи складського комплексу та окремих його ділянок

  • Перелік основного обладнання й механізмів, що використовуються на складах

  • Розділ 6. ЛОГІСТИКА ТРАНСПОРТУВАННЯ

  • Значення тари та упаковки в логістиці вантажу

  • Питання вибору перевізника

  • Розділ 7. ЛОГІСТИКА СЕРВІСУ

  • Співпраця за принципом “Open-book”

  • Загальний кейс УВК

  • Сучасні інформаційні технології для забезпечення просування матеріальних потоків