Перший великий комерційний склад був збудований у Венеції — центрі головних торговельних шляхів. Тоді складами управляла співдружність купців — гільдія. З поширенням торгівлі за межі Середземномор'я в кожному портовому місті з'явився свій склад. Складське зберігання в портовому місті скоротило час перебування корабля в порту (вантаж одразу переміщувався до складу) і поліпшило морське транспортування. Кораблі поступово переставали бути плавучими складами.
Наприкінці XIX ст. у Сполучених Штатах Америки надшвидкісне транспортування забезпечувала залізнична промисловість, поєднуючи портові міста з містами, розташованими всередині країни. Тепер товарні вагони почали використовуватись як склади на колесах, особливо під час збирання врожаю зернових, але брак товарних вагонів змусив залізничні компанії розділити функції транспортування і складського зберігання. Оскільки залізничні компанії мали монополію на складське зберігання і на фрахт вагонів, то вони могли віддавати перевагу великим корпораціям, надаючи їм безкоштовні послуги складського зберігання з використанням залізниці. У 1891 р. власники незалежних складів організували Американську асоціацію власників складу. Асоціація спонукала залізничних перевізників до припинення
безкоштовного складського зберігання. Американська асоціація власників складу зуміла домогтися прийняття закону Хепберна в 1906 р., який поклав кінець фрахтуванню залізничних станцій для складського зберігання. В цьому законі було дано визначення “зберіганню та обробці власності, що транспортується” як частини функцій залізниці та було запропоновано тарифні ставки на всі послуги такого роду, що надаються залізницею. Закон Хепберна перевів залізниці під урядовий нагляд і допоміг спрямувати розвиток та стрімке зростання громадських перевізників у потрібному напрямі.
До речі, фрахтування залізничних станцій — це не лише епізод минулого століття, а й факт стану справ на сьогодні. В такий спосіб користувалися залізницею багато українських підприємств, лишаючи на коліях у вагонах товар (звісно, якщо він не потребував особливих вимог щодо зберігання).
З часом промисловий переворот перетворив ремісничі майстерні на заводи, що привело до появи масового виробництва і виробничих потужностей повного циклу — від приймання до відвантаження. Це спонукало до розвитку нових підходів складського зберігання. Коли масове виробництво тільки зароджувалося, товари, як правило, вироблялися відповідно до прогнозу продажів. Готова продукція й сировина, необхідні згідно з прогнозом, зазвичай розміщувались на заводському складі. Однак з розвитком систем розподілу (постачання) компанії пересунули склади ближче до ринків збуту. Це підвищило рівень обслуговування споживачів, розташованих поряд із заводом і ринком збуту.
У ті часи складське зберігання пропонувалось як додаткова послуга до транспортування, і склади були частиною терміналів з митного оформлення вантажу. Під “терміналом” розуміли товарний склад, розташований у місті неподалік залізничної станції та оптового ринку (тоді це був майже центр міста). З підвищенням попиту на складські приміщення і збільшенням вартості землі були побудовані багатоповерхові споруди, щоб мати більше складського простору на мінімальній площі землі.
Під час Першої світової війни при обробці матеріалів на складі, як правило, використовувалися ручні візки. Складування здійснювалось вручну, і в більшості споруд висота складування проектувалася в діапазоні від 8 до 12 футів (до 3,6 метра).
Під час Другої світової війни почали використовуватись вилочні навантажувачі і дерев'яні піддони. Масове виробництво навантажувачів дозволило збільшити висоту складування товарів до ЗО футів (до 9 метрів) — 300 % збільшення. Крім того, це дало змогу швидше переміщувати товари всередині складу. Внаслідок збільшення висоти складування і труднощів, пов'язаних із використанням навантажувачів на багатоповерхових складах, одноповерхові будівлі прийшли на зміну багатоповерховим. Оскільки в містах не було необхідних площ землі для одноповерхових складів, то їх перемістили на міські околиці. В одноповерхових складів висота стелі, як правило, сягає від 20 до 30 футів, що дозволяє максимально використовувати вилочні навантажувачі.
Цей історичний екскурс необхідний, щоб уявляти, чому зараз ми маємо таку широку і глибоку класифікацію складів (табл. 5.1), правильніше навіть сказати — трансформаційних центрів[1]. Адже до них належать: термінали, хаби, оптові сховища, комерційні парки, розподільчі центри, митно-ліцензійні склади тощо. Таке різноманіття термінології потребує певної узгодженості.
Таблиця 5.1.
Класифікація складів у логістиці
| № · з/п | Ознаки | Склади | ||
| 1 | 2 | 3 | ||
| 1 | За функціональними галузями логістики | Постачання; виробництва; розподілу (дистрибуції) | ||
| 2 | За видом продукції (матеріальних потоків) | Сировини; матеріалів; комплектуючих; незавершеного виробництва; готової продукції; тари; залишків і відходів | ||
| 3 | За формою власності | Приватна; державна; комунальна | ||
| 4 | За функціональним (розподільчим) призначенням | Сортувальні; розподільчі; сезонного чи тривалого зберігання; транзитно-перевалочні; постачання виробничих процесів | ||
| 1 | 2 | 3 | ||
| 5 | Залежно від учасників ЛС | Виробників; торгових компаній; торгово-посередницьких компаній; транспортних компаній; експедиторських компаній; логістичних посередників | ||
| 6 | За товарною спеціалізацією | Спеціалізовані; неспеціалізовані; універсальні; змішані | ||
| 7 | За технічним оснащенням | Частково механізовані; механізовані; автоматизовані; автоматичні | ||
| 8 | За видом складських будівель, споруд: за технічним устроєм | Відкриті майданчики; майданчики під накриттям; напівзакриті майданчики; закриті споруди | ||
| за етажністю будівлі | Багатоповерхові; одноповерхові; висотою до 6 м; висотні; висотно-стелажні більше 10 м; з перепадом висот | |||
| 9 | За наявністю зовнішніх транспортних зв'язків | з причалами і рейковими під'їзними коліями; з рейковими під'їзними коліями; з автодорожним під'їздом | ||
| 10 | За розміром корисної складської площі (складського об'єму), місткості | Малі — до 5 тис. м2 (ЗО тис. м3), до 1 тис. т; середні — від 5 до 10 тис. м2 (від 30 до 60 тис. мЗ) від 1 до 6 тис. т; · • великі — понад 10 тис. м2 (понад 60 тис. м3), понад 6 тис. т | ||
| 11 | За температурним режимом | Утеплені, неутеплені; опалювані, неопалювані; склади-холодильники | ||
Склади логістики постачання спеціалізуються на зберіганні МР (сировини, матеріалів, комплектуючих та іншої продукції виробничого призначення) і задовольняють насамперед виробничі потреби. За особливістю переробки вантажопотоків можна виділити:
• склади сировини й матеріалів — переробляють однорідні вантажі, що надходять великими партіями, інтенсивними вантажопотоками, в ритмічному режимі поставки споживачу, з відносно постійним обертом, що дозволяє вести автоматизовану складську переробку вантажу там, де виробничий процес автоматизований чи має високий рівень механізації:
• склади продукції виробничого призначення — “працюють”, як правило, з тарними і штучними вантажами великої маси, порівняно однорідної номенклатури, великими обсягами переробки, тому тут необхідний високий рівень механізації й автоматизації складських робіт.
Склади виробничої логістики входять до організаційної системи виробництва і призначені для забезпечення виробничого процесу. На цих складах зберігаються запаси незавершеного виробництва, прилади та інструменти, запчастини тощо. Ці склади переробляють порівняно постійну номенклатуру вантажів, які надходять зі складу з визначеною періодичністю і малим терміном зберігання, що дає змогу досягати автоматизованої обробки вантажу чи високого рівня механізації. Основним фактором, який впливає на рівень технічного оснащення складу, виступає характер виробничого процесу.
Склади розподільчої логістики слугують для підтримання безперервного руху товарів зі сфери виробництва у сферу споживання. їх основне призначення — перетворювати виробничий асортимент в торговельний і безперебійно задовольняти різних споживачів, включно з роздрібними мережами. Вони можуть належати виробникам (склади ГП, розподільчі склади виробника) і підприємствам торгівлі:
• склади готової продукції й розподільчі склади виробників. У різних регіонах продажу (центральні й філіальні склади) вони займаються складуванням тарних і штучних вантажів порівняно однорідної продукції (в межах асортиментного переліку одного виробника) зі швидким обігом; реалізують великі партії. Це дозволяє здійснювати автоматизовану й високомеханізовану переробку вантажу;
• склади оптової торгівлі товарами широкого вжитку. В основному обслуговують дрібних споживачів і роздрібну мережу.
Ці склади концентрують запаси з широкою номенклатурою й нерівномірним обігом товарів (іноді — сезонного попиту). Такий товар реалізується різними партіями (починаючи від групи товарів). На цих складах недоцільно впроваджувати автоматизовану обробку вантажів, тут використовується переважно високомеханізована і механізована обробка (можливо, з ручною комплектацією замовлень);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логістика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Трансформаційні центри: завдання, функції, класифікація“ на сторінці 1. Приємного читання.
