Це один з підходів до визначення часу виконання замовлення, але навіть він показує, наскільки важливо враховувати нюанси. Взагалі на час виконання замовлення може впливати: 1)час на складання і подання замовлення постачальнику; 2) час на упакування, відвантаження; 3) час на транспортування від постачальника до замовника; 4) час на приймання товару, передпродажну підготовку.
Час виконання замовлення особливо відчутно впливає на точку замовлення. Не завжди доцільно створювати великі товарні запаси, якщо час виконання замовлення значний — постачання товарів з-за кордону. Проілюструємо ситуацію: добовий попит на товар А становить 10 одиниць на день, страховий запас перебуває на рівні 50 одиниць, час виконання замовлення в першому випадку становитиме 14 днів, у другому — 56 днів. Відповідно, точка замовлення у першому прикладі відбудеться на рівні: 14 • 10 + + 50 = 190 одиниць. У другому: 56•10 + 50 = 610 одиниць. Тоді, якщо підприємство хоче уникнути дефіциту, точку замовлення необхідно розраховувати за найдовшим із можливих періодів очікування. Втім різниця відчутна не лише в цифрах, але й у грошах, що потрібно буде акумулювати для цього.
Наступна складова, яка заслуговує на увагу при розрахунку точки замовлення, — це об'єм страхового запасу, який створюють з метою захисту від дефіциту, що може виникнути в період очікування поповнення запасу. Страховий запас необхідний, коли: 1) фактичне споживання перевищує прогноз попиту; 2) фактичний час виконання замовлення перевищує прогнозне значення за ним.
Є чотири підходи до визначення об'єму страхового запасу:
• 1) у вигляді відсотка від попиту, що виникає під час виконання замовлення;
• 2) на основі добового споживання;
• 3) за експертною оцінкою;
• 4) на основі середнього відхилення.
Зупинимося більш детально на кожному з них, оскільки від того, який підхід буде застосовано, залежатиме розрахунок точки замовлення на продукцію.
Перший підхід ґрунтується на виборі обсягу страхового запасу як певної частки (відсотка) від попиту, що матиме місце впродовж часу виконання замовлення. Він виходить за умови, що об'єм страхового запасу зростає пропорційно до попиту й тривалості часу виконання замовлення. Зазвичай його застосовують до товарів, запаси яких мають регулярне споживання і поповнення рідше одного разу на 2—3 тижні[3].
Отже, для визначення об'єму страхового запасу заданий відсоток (частку) множать на показник очікуваного попиту впродовж часу виконання замовлення. Проілюструємо це прикладом, де час виконання замовлення дорівнює 10 діб, добовий попит на продукцію становить 2 одиниці. Страховий запас обирають на рівні 50 % обсягу попиту за час виконання замовлення. Відповідно, об'єм страхового запасу необхідно тримати в такій кількості: (2 • 10) • 50 % = 10 одиниць (тобто п'ятиденна потреба).
Цей підхід досить легкий для розуміння, проте за допомогою нього можуть або утворюватись надлишкові запаси, або іноді виникати дефіцит, особливо якщо це:
• 1) товари з тривалим, але постійним часом виконання замовлення і постійним попитом. Якщо ми використовуємо цей підхід (і задаємо відсоток) для товару, що імпортується з планованим часом виконання замовлення у 12 тижнів, то підприємству доведеться тримати 6-тижневий страховий запас. Якщо підприємство зазвичай отримує поповнення вчасно, а попит з місяця в місяць не зазнає суттєвих коливань, то страховий запас буде завеликим. Іншими словами, занадто багато грошей буде “заморожено” в непродуктивному запасі;
• 2) товари з дуже коротким часом виконання замовлення і суттєвими коливаннями попиту від місяця до місяця. Якщо час виконання замовлення — тиждень, цей підхід призведе до появи три- або чотириденного страхового запасу. В разі, якщо споживання коливається від місяця до місяця, наявної кількості товару може виявитись недостатньо, щоб безперебійно виконувати замовлення споживачів, і підприємство зіткнеться з дефіцитом.
Другий підхід — на основі добового попиту — найбільш поширений на підприємствах, які прагнуть мати страховий запас про всяк випадок. Застосовуючи цей підхід для визначення об'єму страхового запасу, множать добовий попит на задану менеджером кількість днів, на яку він хоче мати страховий запас. Наприклад, кількість днів, задана менеджером, становить 14, споживання добове — 2 одиниці. Тоді об'єм страхового запасу буде 28 одиниць (14 • 2). Зауважимо, що такий підхід можна застосовувати ситуативно, коли менеджер знає про очікувані можливі
Таблиця 4.16.
Зв'язок між коефіцієнтом відхилення та рівнем обслуговування
| 2 | 95,0 |
| 3 | 97,5 |
| 4 | 98,5 |
Таблиця 4.15.
Вихідні дані для розрахунку об'єму страхового запасу
| Січень | 50 | 60 | 10 |
| Лютий | 76 | 80 | 4 |
| Березень | 80 | 70 | 10 |
сплески тощо. На постійній основі цей підхід навряд чи покаже адекватні результати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логістика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічний розмір замовлення та основні показники управління запасами“ на сторінці 4. Приємного читання.
