Розділ 1. ЛОГІСТИКА — ІНСТРУМЕНТ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Сукупність суб'єктів (окремих підприємств, служб всередині підприємства), через які послідовно проходить деякий логістичний потік, складає логістичний ланцюг.

Отже, об'єктом дослідження та управління у логістиці є логістичний потік (матеріальний, інформаційний, фінансовий, послуг тощо).

Використання логістичного потоку в якості об'єкта дослідження надає можливість розглядати всі стадії проходження продукту (видобуток сировини, виготовлення матеріалів, комплектуючих, складання виробів, виготовлення кінцевої продукції, транспортування й збуту) як єдиний процес трансформації й руху продукту праці й пов'язаної з ним інформації та здійснювати інтегроване управління господарською діяльністю підприємств, що беруть участь в цьому процесі.

Тобто логістичний підхід забезпечує, на відмінну від традиційного, інтегроване управління, особливості якого були сформульовані A.M. Гаджинським і проявляються вони у:

- виділенні єдиної функції управління наскрізним логістичним потоком (як правило шляхом створення служби логістики);

- інтеграції окремих учасників логістичного процесу в єдину систему (на макрорівні — різних підприємств, на мікрорівні — різних служб підприємства).

Враховуючи інтеграційну суть логістичного підходу, можна дати таке визначення логістики. Логістика — це наука про інтегроване управління матеріальними та пов'язаними з ними потоками в різних (в тому числі економічних) системах.

Предметом дослідження логістики є оптимізація ресурсів в певній системі при управлінні всіма потоками.

З проведеного дослідження щодо визначення змісту та сфери застосування терміна "логістика", ми схиляємось до думки, що в цілому, логістика вирішує питання раціоналізації матеріальних та пов'язаних з ними фінансових, інформаційних та сервісних потоків, а також ефективного управління ними у процесі товароруху; у стратегічному аспекті вона виступає основним елементом погодження цілей усіх структурних ланок різного функціонального призначення та одним із чинників формування ключових компетенцій суб'єкта господарювання.

1.2. Передумови та етапи розвитку логістики

Особливості сучасного економічного розвитку створюють передумови для застосування та поширення логістики у господарській та інших сферах діяльності. Глобалізація економічних процесів, перевищення пропозиції товарів над попитом спричиняють посилення конкуренції, що змусило підприємців звернути увагу на резерви, створювані логістикою. Раціонально організовані логістичні системи дозволяють знизити собівартість продукції, поліпшити надійність та якість постачань. Обмеженість обсягів доступних енергоносіїв, зростання тарифів та відстаней перевезень змушують виконувати пошук шляхів підвищення ефективності (економічності) перевезень. Активізації застосування логістики на промислових підприємствах сприяло те, що з середини XX ст. уже практично були вичерпанні інші резерви раціоналізації безпосередньо виробничих процесів. Широкі можливості для впровадження логістики створюють науково-технічний прогрес і, насамперед, комп'ютеризація процесу управління логістичними процесами. Завдяки досягненням в області комунікаційних технологій стало можливим здійснювати моніторинг всіх стадій руху продукту: від первинного джерела сировини через всі проміжні виробничі, складські і транспортні процеси і аж до кінцевого споживача.

Узагальнюючи підходи різних науковців [34; 63; 78; 128] до виділення етапів розвитку логістики в економічній сфері, ми сформували інформацію і представили її у таблиці 1.1.

Необхідно відмітити, що етапи теоретичного розвитку та практичного використання концепції логістичного управління відбувались майже одночасно. В розвитку логістики виділяють: дологістичну стадію та логістику 1- го, 2-го, 3-го та 4-го поколінь.

В дологістичний період управління матеріальним розподілом носило фрагментарний характер, що спричинило недостатню координацію дій між різними підрозділами підприємств. Розглядались проблеми раціонального руху матеріалів, сировини та готової продукції, однак транспортне, матеріально-технічне забезпечення та збут продукції розглядались як не пов'язані між собою сфери діяльності. І уже починаючи з 50-тих років XX ст. почала розвиватись логістика як науковий підхід до управління економічними системами.

Характерною рисою періоду класичної логістики є те, що на підприємствах починають створюватись логістичні системи, але вони ще не охоплюють виробничу діяльність. Виникли перші логістичні концепції: "Планування потреб та ресурсів", "Точно до терміну"; логістичні системи MRP, DRP, Канбан. Серед галузей, де у той період використовувалась логістика, були: автомобілебудування, матеріально-технічне постачання, торгівля, транспорт. Відповідно виникла комерційна, постачальницька, транспортна логістика. Закінчувався період класичної логістики перенесення акценту з внутрішньофірмових на міжфірмові функції логістики. Критерієм формування оптимальної системи управління потоками став максимальний прибуток всіх суб'єктів-учасників логістичного процесу.

Таблиця 1.1. Етапи розвитку логістики

1 Економічні компроміси (гармонізація економічних інтересів) — категорія, що застосовується в процесі прийняття рішень по питаннях підприємницької діяльності та передбачає проведення розрахунків, які мають відображати інтереси як різних підрозділів фірми підприємця, так і всіх фірм, які беруть участь у логістичному процесі [15; 35]. Наприклад, рішення про розмір партії закупівель мають прийматись з урахуванням витрат виконання замовлення і витрат на утримання запасів.

Розвиток логістики другого покоління пов'язують з 80 — 90-тими роками XX ст. На цьому етапі почали створюватись логістичні системи, що охоплювали уже діяльність всього підприємства. Основна увага стала приділятись міжфункціональним компромісам підприємств (фірм), включаючи виробничі та інші не логістичні підрозділи. Основним критерієм впровадження логістичного підходу стала мінімізація витрат всього підприємства, що вимагала знаходження компромісів між інтересами всіх його структурних підрозділів. Наприклад, працівники відділу маркетингу зацікавлені у збільшені сегменту ринку, це буде вимагати забезпечення надійності поставок та високої якості обслуговування споживачів. В свою чергу це призведе до збільшення обсягів запасів та необхідності виконання індивідуальних замовлень, що протирічить пріоритетам фінансового та виробничого відділів зменшувати витрати. І уже фахівці з логістики мають узгоджувати інтереси усіх учасників процесу, координувати різні функції і таким чином утримувати оптимальне співвідношення витрат, запасів та якості обслуговування. З середини 80-х років з'явився новий підхід до розвитку логістики — концепція "загальної відповідальності". Його відмінність — це врахування, окрім економічних, соціальних, екологічних та політичних аспектів.

Характерним для ІІІ-го етапу розвитку логістики є створення та розвиток діяльності логістичних провайдерів — спеціалізованих фірм, що надають послуги у сфері логістики. В цей період великі західні компанії починають здійснювати логістичну діяльність з урахуванням вимог міжнародних стандартів уже на глобальному, а не тільки на національному чи регіональному рівнях. Відбувається інтеграція у логістичному ланцюзі поставок провідних компаній світу через вертикальну інтеграцію постачальників, виробників і дистрибуторів, розвиток транснаціональних компаній (ТНК). До цього етапу відносять і так звану європеїзацію логістики. У 1993 році в межах Європейського союзу був створений єдиний ринок. Сформувались інтегровані транспортні системи, енергетичні системи, системи колективної безпеки тощо. Все це вплинуло на розвиток логістики зокрема і на інтеграцію бізнесу в цілому, усе більше компаній починають працювати в інших країнах. З'являється термін "єврологістика". До галузей, які стали використовували логістику, можна віднести: всі галузі промисловості та агропромислового комплексу, будівництво, торгівля, туризм. І тому виділяють уже таку логістику: промислову, будівельну, агрологістику, туристичну, міжнародну, глобальну. Отримав інтенсивний розвиток електронний бізнес.

Логістика третього покоління (кінець 90-х рр. XX ст. — початок XXI ст.) — це трансформація системи управління в систему логістичного управління, що передбачає формування систем логістично зорієнтованого управління організацією та кооперацією організацій, інтегрованим ланцюгом поставок. Концепція та стратегія логістики виконують уже функції генеральних(корпоративних), а відділ логістики стає головним структурним підрозділом в системі управління організацією. На даному етапі з'являються фірми-логістичні інтегратори, які, крім доставки товару, беруть на себе функції формування та забезпечення єдиного ланцюга поставок (4РЬ), створюються універсальні регіональні логістичні центри (центри логістичних послуг), які об'єднуються в логістичні мережі. Логістику використовують всі галузі господарства. До нових видів логістики можна віднести: банківську, митну, муніципальну, логістику держави, віртуальну логістику, геологістику та інші. Принципи логістики стали використовуватись не тільки в економіці, але і у соціальній сфері (соціальна логістика), політиці (політична логістика), педагогіці, психології (педагогічна або освітня логістика), медицині (медична логістика), демографії (демографічна логістика) та інші. Розробляються міжнародні і регіональні програми у сфері логістики, активно створюються макрологістичні системи.